Г. ВЕНЯВСЬКИЙ У ПРЕДСТАВНИЦТВІ ПОЛЬСЬКОЇ СКРИПКОВОЇ ШКОЛИ (НА МАТЕРІАЛІ КОНЦЕРТУ № 2)
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2023.289858Анотація
Мета дослідження – виявлення ознак, що відрізняють особливості польської скрипкової школи, яка від часів К. Ліпінського визначилася у самостійній стильово-творчій позиції в європейському мистецькому розкладі. Аналіз скрипкового Концерту № 2 Г. Венявського, що втілював відмітні риси виконавського почерку його автора, уточнює стильовий лик видатного польського музиканта. Методологічною базою роботи виступає інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в Україні, представленої працями Д. Андросової, О. Гиси, О. Маркової, О. Чайки, ін. науковців, що позначилися в розробці інструментальної музики, скрипкової у тому числі в напрямі стильових розмежувань виконавських шкіл. Задіяні методи аналізу – компаративно-стильового, музикознавчо-герменевтичного, біографічно-описового, культурологічного міждисциплінарного тощо. Наукова новизна дослідження визначається оригінальністю ідеї виходу на стильово-виконавську самостійність польської скрипкової школи із спиранням на протосимволізм Ф. Шопена, на відчуття національного пафосу гри К. Ліпінського. Вперше в українському музикознавстві представлений аналіз скрипкового Концерту № 2 Г. Венявського у ракурсі стильового представництва названого автора, що втілював у композиції надбання музичного протосимволістського смислу в напрямі композиторських відкрить К. Шимановського, у виконавстві Е. Млинарського і П. Коханьського. Висновки. Польська художньо-музична школа зазначилася у ХІХ столітті творчістю композиторів і виконавців в одній особі, в числі яких зірками першої величини стали М. Шимановська, К. Ліпінський, Ф. Шопен. Значущість виконавських досягнень скрипаля-віртуоза Г. Венявського, якого беззастережно пов’язують з романтизмом, зкорегована в даному аналізі на користь протосимволістського наповнення. «Надлишкова» віртуозність Г. Венявського, втілена у пасажній «перевантаженості» скрипкового Концерту № 2, має очевидну наступність щодо вокального бельканто як зберігача церковної традиції калофонії, що відмежовує від реалістичного мімезису і підносить до символізму надбуттєвого смислу.
Ключові слова: скрипкове мистецтво, виконавський стиль, стиль в музиці, музичний жанр, романтизм, символізм.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
