УКРАЇНСЬКА ПОПМУЗИКА 1990-Х РОКІВ: СТИЛЬОВІ ВИМІРИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2023.293729Анотація
Мета роботи – охарактеризувати стильові процеси, які відбувалися в українській попмузиці у 1990-х роках. Методологія дослідження передбачає поєднання історико-культурного, системного та музично-аналітичного методів і підходів, які дали можливість окреслити стильові параметри української попмузики 1990-х років. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше було виокремлено базові риси попмузики як напряму музичної естради та проаналізовано творчість провідних українських естрадних виконавців 1990-х років, що репрезентують різні стильові відгалуження попмузики. Висновки. Попмузика з усіх напрямів музичної естради є найбільш складною щодо теоретичного осмислення, зокрема у визначенні її стильових параметрів. Ототожнення попмузики з популярною музикою, а також недостатня розробка стильових категорій у музиці масових жанрів ускладнює характеристику попмузики як провідного напряму музичної естради. У роботі визначено базові риси попмузики, до яких віднесено шлягерність, ліричність у її проєкціях на тематику й музичну мову, мейнстрим як орієнтацію на найбільш актуальні музичні стилі та жанри, стильову нейтральність як максимально уніфіковану репрезентацію музичного стиля. Зазначено, що українські естрадні виконавці представляють різні стильові відгалуження попмузики, серед яких є представники «чистої» попмузики (Ірина Білик), попфолку або етнопопу (Руслана), традиційної естради (Оксана Білозір) та модернізованої традиційної естради (Олександр Пономарьов). Українська попмузика 1990-х років відзначається як стильовим розмаїттям, так і яскраво вираженою національною специфікою, що відрізняє її від попмузики інших країн.
Ключові слова: українська естрадна пісня 1990-х років, попмузики як напрям музичної естради, музичний стиль, шлягер, естрадний співак.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
