ФОРТЕПІАННІ КОНЦЕРТИ Р. ШУМАНА ОР. 92 І 134 У КОНТЕКСТІ СТИЛЬОВИХ ПРИНЦИПІВ БІДЕРМАЄРА

Анотація

Метою статті є аналіз двох «малих» Концертів Р. Шумана, лаконічна двочастинність яких у вигляді Інтродукції і Allegro Appassionato ор. 92, Інтродукції і Allegro ор. 134 ставить їх у прямий зв’язок з естетикою мініатюризму бідермаєрівської настанови, згідно з якою висота етичного й художнього вираження складає ніби апропорційне співвідношення із стислістю звукового простору.  Методологічною основою дослідження виступає інтонаційний підхід школи Б. Асаф’єва в Україні, що втілений в роботах Д. Андросової, О. Маркової, О. Муравської, Л. Шевченко, має безпосередні торкання установлень китайського музикознавства (див. роботи Ма Вей, ін.). Конкретика методів історико-описового, музикознавчого аналітичного, культурологічного, стильового компаративу, інтелектуально-біографічного (за роботами В. Шульгіної, О. Яковлєва), міждисциплінарного підходу складають специфіку апарату дослідження творчості  автора нарису. Наукова новизна роботи виявляється в тому, що вперше в українському і китайському музикознавстві аналізуються названі «малі» Концерти  Р. Шумана ор. 92 та 134 у світлі позицій бідермаєрівського «діамантового» піанізму «легкої гри» у продовження моцартіанства у фортепіанній творчості (за роботами Д. Андросової і Л. Шевченко) і в розвиток концепції неосимволізму поставангардної сучасності за О. Марковою стосовно виконавського відродження того роду стильової спадщини.  Висновки. Фортепіанні концерти  Р. Шумана ор. 92 і 134 відзначені перевагами піаністичної ліричної монологічності над виявленнями театрально-драматичних «проривів». Переважання ліризму фортепіанної монологічності живить позиції романтизму на тлі ідеальних виражальних  настанов бідермаєра, натхнених релігійною сумирністю, звернених до ідеальностей «пісенності без слів» мендельсонівського строю, спрямованого до гармонійного світобачення. Наполягаємо на концепції фортепіанних Концертів щодо композицій вказаних опусів, зазначення специфіки яких («Концерт-штюк» для фортепіано з оркестром ор. 92, «Концертне Allegro зі Вступом» ор. 134) відповідає паралелі до облігатних барокових концертів із ознаками в них так званої «концертної форми», рівняння на яку суттєво коригувало ліризований-монологізований концертний виклад доби романтизму.