Реалізація зберігаючої функції як основної в діяльності європейських музеїв образотворчого мистецтва під час Другої Світової війни

Анотація

Мета роботи – дослідження реалізації зберігаючої функції персоналами музеїв образотворчого мистецтва під час Другої Світової війни на території України та в західноєвропейських країнах, дослідження дій працівників художніх музеїв з наукової точки зору як соціокультурних проектів. Методологія дослідження полягає в застосуванні історичного методу, завдяки якому досліджується формування та розвиток історичних процесів та подій у хронологічній послідовності з метою виявлення історичних зв’язків та закономірностей при сучасному аналізі виконання посадових обов’язків музейними працівниками під час війни. Також застосовується емпіричний та теоретичний метод. Такий методологічний підхід дозволяє проаналізувати шляхи виконання завдань при реалізації зберігаючої функції, як основної, в мистецьких музеїв Європи під час війн в ХХ столітті. Наукова новизна полягає в новому, узагальнюючому науковому погляді на виконання посадових обов’язків музейними працівниками та військовослужбовцями спеціально створених підрозділів, що мали на меті здійснити порятунок музейних предметів світової мистецької спадщини перед загрозою незаконних дій країни-агресора. Висновки. Соціокультурне проєктування роботи персоналу музейних закладів Європи під час Другої Світової війни відповідало стереотипним маркетинговим підходам, спрямованим на виконання основних функцій в діяльності музейних закладів. Слід зазначити, що за обставин масштабних бойових дій на території Європи першочерговою функцією, що її прагнули виконати музейні працівники, була зберігаюча функція, спрямована на евакуацію музейних колекцій з зони бойових дій, а також на консерваційну роботу. Після евакуації та реставраційних робіт, в зоні безпеки, персонали музейних закладів, у разі можливості, зосереджували увагу на виконанні функції експонування творів мистецтва.