Драматургічні функції танцю в західноєвропейскій опері (від Я. Пері до Х. В. Глюка)

Анотація

Мета статті  дослідження витоків та еволюції драматургічних функцій танцю в опері, впливу танцю на загальну концепцію твору. Розгляд цієї проблеми зумовив звернення до ранніх зразків жанру опери, творів композиторів Італії, Німеччини та Англії, що належать до кінця XVI століття, XVII та XVIII століть. Виявлення драматургічних функцій танцю засновано на аналізі специфічних особливостей втілення танцю у перих зразках оперних форм, в оперній творчості К. Монтеверді, Ж. Б. Люллі, Ж. . Рамо, Г.  Генделя та Х. В. Глюка. Методологія. Застосовано системний, історичний та діалектичний методи, що дають можливість досліджувати еволюцію драматургічних функцій танцю в опері від найбіль ранніх зразків цього жанру до творів, які є перими здобутками в європейському оперному мистецтві. Наукова новизна полягає в розиренні уявлень про вплив танцювальних жанрів на типологічні особливості оперної драматургії у творчості К. Монтеверді, Ж. Б. Люллі, Г. . Генделя та Х. В. Глюка. Розгляд структури танцювальних дивертисментів у оперній творчості Ж. Рамо дає змогу обрунтувати застосування поняття сюїтної танцювальної форми. Висновки. Аналіз декількох типів драматургічних функцій танцю в різних з точки зору жанрової приналежності операх дає можливість відзначити специфічну і досить значну роль танцю в багатоплановій цілісності опери. Дослідження еволюції певних типів драматургічних функцій танцю дає можливість констатувати, що їх аналогічні моделі існують і в теперіній час.