Маргінальність як реалія та перспектива перехідності: концептуальні підходи в культурі

Анотація

Досліджується соціально-філософський аналіз особливостей маргінесу в умовах глобалізації, детермінант і механізмів соціального транзиту маргінальних особистостей та маргінальних спільнот в інтегрований соціокультурний простір. Метою роботи є вивчення маргінальності як соціокультурного та екзистенційного явища, що має метаантропологічний та творчий потенціал для визначення його ролі в культурному просторі. Методи дослідження. Стаття поєднує культурно-філософський аналіз з діалектичними та синергетичними методами у вивченні маргінальних спільнот у культурі як складних, відкритих, динамічних, самоорганізованих, цілісних систем, трансформація яких розглядається через діалектичний закон взаємного переходу кількісних значень та якісних змін. Наукова новизна. Більшість сучасних дослідників інтерпретує стан української соціокультури як пограничний, близький до критичного. Запропонована програничність є особливим модусом перехідності і поєднана з ризиком лавиноподібного розвитку тотальної маргіналізації соціуму. Висновки. Було встановлено, що «маргінальність» означає об’єктивний соціальний процес, який відображає процеси віддалення конкретних соціальних об’єктів від домінуючих аксіологічних орієнтирів у суспільстві, розподілу матеріальних благ і характеризується дихотомією «зростання-падіння». «Маргінальний перехід» постає як зміна сутності соціальних відносин соціального об'єкта, що фіксує його специфічне становище в суспільстві. «Граничний стрибок»  визначається як форма переходу громади до нового соціального порядку за відносно короткий час. Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає у виявленні та обґрунтуванні особливостей трансформації маргіналізованих спільнот в умовах глобалізації. Обґрунтування специфіки соціально-філософського оформлення транзиту української громади в інтегрований соціокультурний простір сприятиме: 1) з'ясуванню зовнішнього та внутрішнього контекстів соціальних трансформацій; 2) систематизації факторів, що визначають маргінальність громади, з метою визначення детермінант її демаргіналізації; 3) розробці інтеграційних настанов, компромісів для неоднорідного суспільства. Сучасний етап розвитку суспільства супроводжується якісною та масштабною трансформацією соціальних зв'язків, групових домінант, соціокультурних стереотипів, що визначає особливість маргінальних трансформацій в умовах глобалізації. Висока динаміка перехідних процесів у суспільстві впливає на об’єктивне формування значних диспропорцій у різних сферах суспільних відносин. В результаті масштаби маргіналізації суспільства збільшуються.