ТРАДИЦІЙНІ СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ: МОЖЛИВОСТІ ФОРСАЙТ-МЕТОДОЛОГІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.239801Анотація
Мета дослідження – обґрунтування можливості застосування форсайт-методології для збереження традиційних соціокультурних цінностей як важливого елемента інноваційного розвитку. Враховуючи міждисциплінарний характер проблеми, методологія дослідження ґрунтується на комплексно-інтегративному поєднанні теоретичних підходів низки наук, зокрема культурології, публічного управління, а також загальнонаукових методів системного аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення та ін. Наукова новизна пов’язана зі спробою окреслення теоретичних і практичних аспектів важливості методології форсайту для збереження традиційних соціокультурних цінностей з проекцію на практичні заходи держави у цій сфері. Висновки. Методологія форсайту як стратегія державного управління передбаченням на основі випереджаючих уявлень покликана сприяти ефективності суспільного розвитку. Власне, випередження є тим інноваційним механізмом, який найоптимальніше може забезпечити, з одного боку, динаміку розвитку, а з іншого – суспільну стабільність на основі врахування попередніх досягнень та ресурсів, які аналізуються і формують (моделюють) уявлення про новий сценарій. Водночас результати форсайту повинні знаходити своє відображення у практичних рекомендаціях щодо визначення перспективних напрямів культурної політики держави, зокрема щодо запровадження нових форм забезпечення діяльності різних складових соціокультурної сфери.
Ключові слова: традиційні соціокультурні цінності, культура, трансформації, новації, методологія форсайту.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
