ТРАДИЦІЙНІ СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ: МОЖЛИВОСТІ ФОРСАЙТ-МЕТОДОЛОГІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.239801Анотація
Мета дослідження – обґрунтування можливості застосування форсайт-методології для збереження традиційних соціокультурних цінностей як важливого елемента інноваційного розвитку. Враховуючи міждисциплінарний характер проблеми, методологія дослідження ґрунтується на комплексно-інтегративному поєднанні теоретичних підходів низки наук, зокрема культурології, публічного управління, а також загальнонаукових методів системного аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення та ін. Наукова новизна пов’язана зі спробою окреслення теоретичних і практичних аспектів важливості методології форсайту для збереження традиційних соціокультурних цінностей з проекцію на практичні заходи держави у цій сфері. Висновки. Методологія форсайту як стратегія державного управління передбаченням на основі випереджаючих уявлень покликана сприяти ефективності суспільного розвитку. Власне, випередження є тим інноваційним механізмом, який найоптимальніше може забезпечити, з одного боку, динаміку розвитку, а з іншого – суспільну стабільність на основі врахування попередніх досягнень та ресурсів, які аналізуються і формують (моделюють) уявлення про новий сценарій. Водночас результати форсайту повинні знаходити своє відображення у практичних рекомендаціях щодо визначення перспективних напрямів культурної політики держави, зокрема щодо запровадження нових форм забезпечення діяльності різних складових соціокультурної сфери.
Ключові слова: традиційні соціокультурні цінності, культура, трансформації, новації, методологія форсайту.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
