Комп’ютерні ігри як складова культури та предмет культурологічного дослідження
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.239932Анотація
Мета статті – охарактеризувати комп’ютерні ігри як складову культури та предмет культурологічного дослідження. Методологія дослідження передбачає відволікання від технологічних аспектів генезису і реалізації комп'ютерних ігор, і визначається переважно гуманітарними настановами на досліджуваний феномен. Відтак, методологічні засади ґрунтуються на культурологічній концепції комп'ютерної гри як цінності сучасної культури. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській культурології актуалізовано потребу вивчення комп’ютерних ігор як складової культури. Результати. У статті актуалізовано потребу культурологічного дослідження комп’ютерних ігор як повноцінної і рівноправної складової культури. Звернено увагу на масштаби розповсюдження комп’ютерних ігор, їх значення для культури та окремого індивіда, а також вплив на різні сфери життєдіяльності людини. Висновки. Наголошено, що проблематика створення і функціонування комп’ютерних ігор в сучасному суспільстві – невичерпне джерело для подальших досліджень, зокрема й у культурології. Комп’ютерні ігри – це широке поле для застосування новітніх ІТ-розробок, філософських ідей і мистецьких нововведень. Відтак, ця проблематика ще довго перебуватиме у фокусі досліджень не лише культурологів, а й філософів, педагогів і психологів, соціологів, економістів і правознавців, зважаючи на темпи і масштаби розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій, а головно – їх складність.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
