Комп’ютерні ігри як складова культури та предмет культурологічного дослідження
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.239932Анотація
Мета статті – охарактеризувати комп’ютерні ігри як складову культури та предмет культурологічного дослідження. Методологія дослідження передбачає відволікання від технологічних аспектів генезису і реалізації комп'ютерних ігор, і визначається переважно гуманітарними настановами на досліджуваний феномен. Відтак, методологічні засади ґрунтуються на культурологічній концепції комп'ютерної гри як цінності сучасної культури. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській культурології актуалізовано потребу вивчення комп’ютерних ігор як складової культури. Результати. У статті актуалізовано потребу культурологічного дослідження комп’ютерних ігор як повноцінної і рівноправної складової культури. Звернено увагу на масштаби розповсюдження комп’ютерних ігор, їх значення для культури та окремого індивіда, а також вплив на різні сфери життєдіяльності людини. Висновки. Наголошено, що проблематика створення і функціонування комп’ютерних ігор в сучасному суспільстві – невичерпне джерело для подальших досліджень, зокрема й у культурології. Комп’ютерні ігри – це широке поле для застосування новітніх ІТ-розробок, філософських ідей і мистецьких нововведень. Відтак, ця проблематика ще довго перебуватиме у фокусі досліджень не лише культурологів, а й філософів, педагогів і психологів, соціологів, економістів і правознавців, зважаючи на темпи і масштаби розповсюдження інформаційно-комунікаційних технологій, а головно – їх складність.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
