ЗНАЧЕННЯ СЦЕНІЧНИХ ЗДОБУТКІВ ТВОРЧОЇ ДИНАСТІЇ БАКЛАН ДЛЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО БАЛЕТУ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.240062Анотація
Метою публікації стало комплексне вивчення сценічних досягнень Ф. Баклана, В. Потапової, І. Задаянної та О. Баклана у контексті розвитку українського балету другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Методологія роботи містить такі методи дослідження: аналітичний, діалектичний, системний, загальноісторичний, порівняльно-історичний тощо. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній вперше досліджено значення мистецького доробку майстрів музичного театру творчої династії Баклан, які зробили важливий внесок у піднесення вітчизняної академічної хореографії радянського часу та доби незалежності. Висновки. Важність мистецьких здобутків діячів сцени театральної династії Баклан для розвитку вітчизняного балету важко переоцінити. Родоначальники творчої сім’ї – заслужені артисти УРСР Федір Баклан (1930–1983) та Варвара Потапова (1932–2018) увійшли до когорти провідних танцівників Київського ДАТОБ ім. Т. Шевченка 1950–1960-х рр., які після кризи драмбалету сприяли становленню на вітчизняній сцені нової форми музично-танцювальної драматургії («поетичного танцю») під орудою балетмейстерів-новаторів – В. Вронського, Р. Захарова, Ф. Лопухова, С. Сергєєва, М. Трегубова. Творчу роботу, започатковану батьками на сцені Національної опери України у 1980–2000-х рр., продовжили заслужений діяч мистецтв України, диригент Олексій Баклан (нар. 1961) та його дружина, заслужена артистка України Ірина Задаянна (1962–2005), які творили й продовжують генерувати високе мистецтво, спрямоване на найвищі європейські театральні стандарти.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
