СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ В ГЛОБАЛЬНОМУ УПРАВЛІННІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2409-9805.2.2019.176008Ключові слова:
комунікація, глобальні мережі, еліти, ієрархія, уряд, глобальне управлінняАнотація
Мета роботи – дослідження ролі політичної еліти у глобальному управлінні через використання соціально-комунікаційних мереж. Методологія. Задля ефективного досягнення мети дослідження був використаний аналітичний метод, який дав змогу проаналізувати та визначити комунікації політичної еліти між якими відбувається передача, переміщення, циркуляція політичної інформації – сукупності знань, повідомлень про явища, факти і події політичної сфери суспільства. Наукова новизна. Досліджено ефективність та доцільність використання в глобальному управлінні соціально-комунікаційних мереж в політичній еліті. Висновки. Соціально-комунікаційний фактор є обов’язковим елементом у процесі консолідації політичної еліти. Відповідно до цього глобальне управління здійснюється суверенними державами, релігійними організаціями, корпораціями, а також урядовими та неурядовими організаціями. При цьому, процес управління протікає не тільки на національному та міжнародному рівнях, а й на регіональному та місцевому. Разом з тим, для глобального управління характерне зниження ролі держав і зростання активності недержавних акторів. Тому правильно розроблена і виконана програма комунікацій політичної еліти є невід’ємним фактором досягнення успіху на шляху консолідації з метою соціальної співпраці і партнерства між різними правлячими колами.
Посилання
Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе: перспективные направления исследований / Актуальные проблемы теории коммуникации: сборник научных трудов. Санкт-Петербург : СПбГПУ, 2004. С. 98–107.
Землянова Л.М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества : Толковый слов. терминов и концепций. Москва : Изд-во Моск. ун-та (МГУ), 1999. 300 с.
Саворская Е.В. Политические сети в процессах надгосударственного регулирования: европейский и мировой опыт. Москва : ИМЭМО РАН, 2018. 128 с.
Суслов Д.В. Можно ли управлять миром // Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить; отв.ред. и рук.авт.кол. С.А. Караганов. Москва : ACT: Русь-Олимп, 2008.
Хигли Д. Элиты, массовые группы и пределы политики: методология и практика сравнительного анализа // Сравнительная политика. 2010. №1(1). С. 50-72.
Шитова А.В. Роль международных неправительственных организаций в событиях «арабской весны» в Тунисе (2010-2012) на примере организации «Поиск общей основы» (Search for Common Ground) // Известия Уральского федерального университета. Серия 3: Общественные науки. 2018. Т. 173. № 13(1). С. 102-107.
Barnes B. The Nature of Power. Cambridge: Polity Press, 1988. 224 р.
Börzel T. A. Organizing Babylon – On the different conceptions of policy networks // Public Administration. 1998. Vol. 76. Is. 2.– P. 253–273.
Commission for Global Governance: Our Global Neighborhood. Oxford, 1995. 432 p.
Dingwerth K., Pattberg P. Global Governance as a Perspective on World Politics // Global Governance. 2006. No. 12. P. 188.
Finkelstein L.S. What is Global Governance? // Global Governance. 1995. Vol. 1. P. 367-372.
Global Governance 2025: At Critical Juncture. EU Institute for Security Studies 2010 Global Governance and Democratic Accountability. Paris, 2010. 87 р.
Lasswell H. Propaganda, Communication and Public Order. Princeton, 1946.
Müller P.S., Lederer M. Demarcating politics challenging global governance: a critical perspective. ELRC/CPOGG workshop at Harvard Law School. October 3–4, 2003.
Parsons T. The Sociological Theory and Modern Society. New York: Free Press, 1967. 564 p.
Political Elites in the Middle East / Ed. Lenczowski G. Wash., 1975. 227 p.
Rosenau J. Governance in a New Global Order in Governing Globalisation / J. Rosenau In Held, D., & McGrew, A. (Eds.) // Governing Globalisation - Power, Authority and Global Governance (2nd ed.). – Cambridge: Polity Press, 2002. P. 70.
Taming Globalization: Frontiers of Governance / D. Held, M. Koenig-Archibugi (eds.). Polity Press, 2003. 208 р.
Weiss T.G. Governance, Good Governance and Global Governance: Conceptual and Actual Challenges // Third World Quarterly, 2000. Vol. 21, No. 5. P. 795-814.
Weischenberg Siegfried. Handbuch Journalismus und Medien / Siegfried Weischenberg. Konstanz UVK –Verl. – Ges., 2005. 500 S.
Vershinin, M.S. (2004). Political communication in the information society: perspective directions of research. «Actual problems of communication theory». Scientific works collection. (p. 98-107). Saint Petersburg: SPbPU [in Russian].
Zemlyanova, L.M. (1999). Foreign communication in the run-up to the information society: Explanatory glossary of terms and concepts. Moscow: Moscow. SU [in Russian].
Savorskaya, E. V. (2018). Policy Networks in Supranational Regulation Process. Moscow: IMEMO [in Russian].
Suslov, D.V. (2008). Is it possible to rule the world? Russia and the world. New era. 12 years, that can change everything. S.A. Karaganov (Ed.). ACT: Rus-Olymp [in Russian].
Higley, J. (2010). Elites, Mass Groups and the Limits of Politics: Methodology and Practice of Comparative Analysis. Comparative Politics Russia, 1(1), 50-72 [in Russian].
Shitova, A.V. (2018). The role of international non-governmental organizations in the events of the Arab Spring in Tunisia (2010-2012) on the example of the organization Search for Common Ground. Institutional repository of Ural Federal University. Series 3: Social Sciences, Vol. 173, Is. 13(1), 102-107 [in Russian].
Barnes, B. (1988). The Nature of Power. Cambridge: Polity Press [in English].
Börzel, T. A. (1998). Organizing Babylon – On the different conceptions of policy networks. Public Administration, Vol. 76, Is. 2, 253–273 [in English].
Our Global Neighborhood: The Report of the Commission on Global Governance (1st ed.). (1995). Oxford, Oxford University Press.
Dingwerth, K., & Pattberg, P. (2006). Global Governance as a Perspective on World Politics. Global Governance, 12, 188 [in English].
Finkelstein, L.S. (1995). What is Global Governance? Global Governance, 1, 367-372 [in English].
Global Governance 2025: At Critical Juncture. EU Institute for Security Studies 2010 Global Governance and Democratic Accountability. (2010). Paris.
Lasswell, H. (1946). Propaganda, Communication and Public Order. Princeton [in English].
Müller, P.S., & Lederer, M. (2003). Demarcating politics challenging global governance: a critical perspective. ELRC/CPOGG workshop at Harvard Law School. Princeton [in English].
Parsons, T. (1967). The Sociological Theory and Modern Society. New York: Free Press [in English].
Lenczowski, G. (Eds.). (1975). Political Elites in the Middle East. Washington: American Enterprise Institute for Public Policy Research [in English].
Rosenau, J. (2002). Governance in a New Global Order in Governing Globalisation. In Held, D., & McGrew, A. (Eds.). Governing Globalisation - Power, Authority and Global Governance (2nd ed.). Cambridge: Polity Press [in English].
Held, D., & Koenig-Archibugi, M. (Eds.). (2003). Taming Globalization: Frontiers of Governance. Cambridge: Polity Press [in English].
Weiss, T.G. (2000). Governance, Good Governance, and Global Governance: Conceptual and Actual Challenges. Third World Quarterly, Vol. 21, No. 5, 795-814 [in English].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Hanna Verbytska
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access.
