Штучний інтелект і цифрові технології в збереженні культурної спадщини: можливості та ризики

Анотація

Мета статті – дослідити можливості та ризики застосування штучного інтелекту і цифрових технологій у збереженні та популяризації культурної спадщини в умовах воєнних конфліктів і глобальних викликів. Методологія дослідження ґрунтується на використанні таких наукових методів, як аналіз і синтез, який застосовано для оцінки переваг і ризиків застосування штучного інтелекту у збереженні культурної спадщини; порівняння для зіставлення міжнародного досвіду, сучасних підходів використання цифрових технологій і штучного інтелекту з українським контекстом; узагальнення для формування висновків щодо етичного використання штучного інтелекту у збереженні культурної спадщини. Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного аналізу цифрових технологій і штучного інтелекту як нових форматів культурного досвіду, ефективних інструментів збереження культурної спадщини та обґрунтуванні необхідності етичного підходу до застосування штучного інтелекту, зокрема виокремленні переваг та ризиків його використання. Висновки. Розвиток штучного інтелекту та цифрових технологій відкриває нові можливості для збереження й популяризації культурної спадщини, особливо в умовах воєнних конфліктів та глобальних викликів, так як дозволяють створювати точні моделі культурних об’єктів, які можуть бути відновлені у випадку їх руйнування. Діяльність таких міжнародних платформ, як Europeana, JSTOR Labs, Google Arts & Culture та ін., демонструє практичний потенціал штучного інтелекту у підтримці культурних інституцій та збереженні культурної спадщини. Водночас використання штучного інтелекту супроводжується етичними та правовими викликами. Звіти ЮНЕСКО та дослідження Антидифамаційної ліги наголошують на ризиках використання штучного інтелекту у поширенні дезінформації, спотворення історичних фактів, екстремістських поглядів, що вимагає посиленої уваги до прозорості, підзвітності та відповідності алгоритмів правам людини. Штучний інтелект і цифрові технології слід розглядати як інструменти, що можуть значно посилити можливості у сфері збереження культурної спадщини, але їх ефективне застосування можливе лише за умови етичного підходу, що має враховувати не лише технічні можливості, а й етичні, соціальні, правові аспекти для забезпечення автентичності копій культурної спадщини.