Профспілкова преса як форма організаційно-управлінської документації (на прикладі українських товариств «Зоря» та «Сила»)

Анотація

Мета дослідження полягає у визначенні місця профспілкової преси в системі документної комунікації українських товариств Львова та з’ясуванні її організаційно-управлінських функцій. У статті здійснено документознавчий аналіз профспілкової преси українських товариств Львова кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. як специфічної форми організаційно-управлінської документації. Профспілкові періодичні видання розглянуто не лише як історичні джерела або засоби масової інформації, а і як інституційні документи, що забезпечували функціонування професійних і робітничих організацій, реалізацію управлінських рішень та координацію діяльності членів товариств. Методологічну основу дослідження становить комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, застосовано контент-аналіз профспілкових і фахових періодичних видань, що дозволило виявити їх функціональне призначення, тематичні домінанти та управлінські настанови, які транслювалися через друковані органи товариств «Зоря» та «Сила». Для систематизації джерельної бази використано метод класифікації документів, що дало змогу розглядати профспілкову пресу як складову організаційно-управлінської документації поряд зі статутами, протоколами та звітними матеріалами. Також застосовано історико-генетичний та порівняльний методи для аналізу діяльності українських професійних товариств Львова кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.. Наукова новизна роботи полягає в переосмисленні профспілкової преси українських товариств Львова як форми організаційно-управлінської документації, що виконувала інформаційну, регулятивну, мобілізаційну та ідеологічну функції у діяльності інституцій. Уперше акцентовано на ролі профспілкових видань як елементів системи документаційного забезпечення управління професійними об’єднаннями. Висновки. Установлено, що профспілкова преса була важливим інструментом управління, комунікації та самоорганізації українських товариств Львова, сприяла формуванню колективної ідентичності та забезпечувала стабільність функціонування організацій в умовах соціально-економічних і політичних трансформацій.