Показники висоти вистрибування баскетболістів віком 10-14 років
DOI:
https://doi.org/10.15391/si.2023-3.02Ключові слова:
баскетболісти, висота вистрибування, стрибучістьАнотація
Актуальність нашого дослідження зумовлена потребою визначити показники висоти вистрибування баскетболістів на етапі попередньої базової підготовки, що дозволяє виявити і проаналізувати недоліки в системі фізичної підготовки юних баскетболістів. Вивчення матеріалу за програмою ДЮСШ за показниками фізичної підготовленості баскетболістів на етапі попередньої базової підготовки дозволило встановити, що сучасний стан системи фізичної підготовки юних баскетболістів потребує вдосконалення у відповідності із сучасними вимогами розвитку гри. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що раціональна організація контролю за рівнем фізичної підготовленості юних баскетболістів дає можливість здійснювати контроль за їх морфофункциональним станом і планувати тренувальний процес. Система спортивного тренування повинна у повній мірі відображати та враховувати ті дії, які спортсмен ефективно виконує під час гри: швидкість і своєчасність стрибка, точність місця відштовхування, вертикальний напрямок польоту з місця і з розбігу, виконання стрибка з мінімальною участю рук у момент відштовхування, серійне виконання стрибка в умовах силової боротьби, управління тілом у повітрі при контакті з суперником, точність приземлення та готовність до подальших дій. У баскетболі, як правило, прояв швидкісно-силових здібностей здійснюється в стрибках. Стрибок відноситься до групи швидкісно-силових вправ з ациклической структурою рухів, в якій у головному ланці поштовху розвивається м'язове зусилля максимальної потужності, що мають реактивно-вибуховий характер. Такий прояв швидкісно-силових здібностей баскетболістів називають стрибучістю. Дуже важливим чинником розвитку стрибучості є ступінь прояву фізичних і координаційних якостей. Таким чином, стрибучість є одним з найважливіших фізичних якостей баскетболістів і характеризує здатність гравця максимально високо вистрибувати при різних ігрових ситуаціях (кидки в стрибку, підбори м'яча у щита, спірні кидки, накривання кидків суперника і т.д.). Мета дослідження – визначити рівень висоти вистрибування баскетболістів віком 10-14 років на етапі попередньої базової підготовки. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 403 баскетболісти на етапі попередньої базової підготовки, віком 10-14 років. З них: 80 осіб віком 10 років, 85 осіб віком 11 років, 75 осіб віком 12 років, 85 осіб віком 13 років, 78 осіб віком 14 років. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукової та методичної літератури; тестування висоти вистрибування за методикою V. Koryahina, 1998; методи математичної статистики. Результати. Результати досліджень показали, що рівень розвитку висоти вистрибування у баскетболістів віком 10-14 років носить неоднорідний характер і в цілому заходиться на рівні, який нижче, ніж рекомендується навчальною програмою для ДЮСШ. Це також стосується і ростових показників. Тому баскетболісти 10-14 років мають суттєві резерви підготовленості, що потребує пошуку ефективних засобів і методів підготовки. Висновки. Дослідження показали, що показники, які характеризують висоту стрибка баскетболістів віком 10-14 років носять нерівномірний характер і, мають нижчий рівень, ніж рекомендовано навчальною програмою для ДЮСШ. Показник абсолютної висоти вистрибування баскетболістів 10–14 років виріс з 203,0±2,30 до 273,5±3,10 см, маючи достовірно значний приріст кожного року (р<0,05). Показник відносної висоти вистрибування баскетболістів 10–14 років виріс з 29,00±2,60 до 43,70±2,31 см, маючи не значний приріст показника кожного року (р<0,05).
Посилання
Артеменко, Т.Г. (2010). Відбір баскетболістів на етапі початкової підготовки з урахуванням їх особистісних особливостей: дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту. Київ.
Безмилов, М.М. (2010). Критерії відбору кваліфікованих баскетболістів у команду: дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту. Київ.
Козина, Ж.Л. (2010). Теоретико-методичні основи індивідуалізації навчально-тренувального процесу спортсменів в ігрових видах спорту: автореф. дис. докт. наук з фіз. виховання і спорту. Київ.
Корягин, В.М. (1998). Подготовка высококвалифицированных баскетболистов. Учебник для вузов физ.воспитания. Львов: Край.
Костюк, Ю.С. (2015). Методика диференційованого навчання фізичних вправ учнів основної малокомплектованої школи засобами баскетболу: дис. докт. наук з фізичного виховання і спорту. Київ.
Костюкевич, В.М. (2016). Теорія і методика спортивної підготовки у запитаннях і відповідях: навч.-метод. посіб. Вінниця: Планер.
Мітова, О. О. (2021). Теоретико-методичні основи контролю в командних спортивних іграх у процесі багаторічного вдосконалення: дис.канд. наук з фіз. виховання і спорту. Київ.
Нестеренко, Н.А. (2013). Швидкісно-силова підготовка баскетболістів 13-14 років залежно від ігрового амплуа: дис. канд. наук з фізичного виховання і спорту. Дніпро.
Ню Юньфей. (2013). Оптимізація розвитку якостей, що визначають результативність ігрової діяльності баскетболістів 13-15 років: автореф. дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту. Харків.
Платонов, В.М. (2013). Периодизация спортивной тренировки. Общая теория и ее практическое применение. К.: Олимпийская литература.
Поплавський, Л.Ю. (2004). Баскетбол. Підручник для студентів вищих навчальних закладів фізичної культури і спорту. Київ: Олімпійська література.
Поплавський, Л.Ю., Маслова, О.В., Безмилов, М.М., Мітова, О.О., Мурзін, Є.В., & Четвертак, О.А. (2019). Баскетбол. Програма для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності та спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю. Київ.
Сушко, Р.О. (2018). Теоретико-методичні основи розвитку спортивних ігор в умовах глобалізації (на матеріалі баскетболу): дис. докт. наук з фізичного виховання і спорту. Київ.
Чопик, Р.В. (2010). Методика навчання фізичних вправ молодших школярів у процесі занять баскетболом: автореф. дис. докт. пед. наук. Київ.
Demchenco, F. (2017). Development of applicative coordination abilities of 12-13 years old pupils through basketball elements. Journal of Physical Education and Sport, 17(2), 527–532. DOI: 10.7752/jpes.2017s2079
Koryahin, V., Hrebinka, H., Prystynskyi, V., & Prystynska, T. (2022). Methodology for Determining the Speed-Power Capabilities of Basketball Players. Physical Education Theory and Methodology. 22(1), 14–18. DOI: 10.17309/tmfv.2022.1.02..
Koryahin, V. (2022а). Information and computer technologies in physical education and sports. Modern aspects of science. 17-th volume of the international collective monograph. Czech Republic, 26-42
Koryahin, V. (2022b). Research of the system of training of basketball players of different game roles. Journal of Science. Lyon, 7(1), 54–56.
Kozina, Z., Lermakov, S., Cretu, M., Kadulskaya, L., & Sobyanin, F. (2017). Physiological and subjective indicators of reaction to physical load of female basketball players with different game roles. Journal of Physical Education and Sport, 17(1), 378–382. DOI: 10.107752/jpes.2017s01056.