Фіторізноманіття степового урочища лиса гора – елемента регіональної екологічної мережі Одеської області

Автор(и)

  • Yevheniia Tkach Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України вул. Метрологічна, 12, м. Київ, Україна, 03143, Україна https://orcid.org/0000-0002-0666-1956
  • Vira Shavrina Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України вул. Метрологічна, 12, м. Київ, Україна, 03143, Україна https://orcid.org/0000-0002-2370-7530

DOI:

https://doi.org/10.15587/2519-8025.2019.180487

Ключові слова:

екомережа, степове урочище, антропогенна трансформація, екологічна структура, Червоної книга України.

Анотація

У статті представлено результати досліджень фіторізноманіття степового урочища Лиса гора ‒ елемента регіональної екологічної мережі Одеської області.

Мета дослідження - оцінити екологічну роль фітобіоти степового урочища Лиса гора, зокрема у поширенні фіторізноманіття для збалансованого розвитку території.

Методи. Для аналізу фітобіоти використано класичні методи геоботанічних досліджень. Ідентифікацію видів рослин проводили за відповідним визначником (Определитель..., 1987). Біоморфологічну структуру видів вищих судинних рослин представлено за лінійною системою життєвих форм В.М. Голубєва (1972) та К. Раункієра (1934). Екологічну структуру рослинних угруповань визначали за Н.І. Базілєвич (1986), еколого-фітоценотичну структуру – за А.Д. Бельгардом (1950). Обробку даних, зібраних під час польових досліджень, проведено з використанням програми електронних таблиць Microsoft Excel та Statistica 7.0.

Результати досліджень. Подана оцінка екологічної ролі степового урочища Лиса гора, за головними екологічними показниками: видовим багатством, траплянням та рясністю фітобіоти. За результатами проведених досліджень нами встановлено, що на цих територіях трапляється поширення 210 видів вищих судинних рослин, які відносяться до 112 родів та 37 родин. До спектру провідних родин більшість видів фітобіоти належить до Asteraceae – 17,1 %, Fabaceae та Lamiaceae по 11,4, Poaceae – 8 %. В десятку родового спектру також увійшли такі родини Rosaceae, Scrophulariaceae, Rubiaceae, Brassicaceae, Boraginaceae, Plantaginaceae. У спектрі біоморф за загальним габітусом переважають трав’янисті рослини – 50,1 %, малорічників – 29,5 %. За розташуванням бруньок поновлення відносно ґрунтового субстрату переважають гемікриптофіти – 35,2 %, частка терофітів становить 29 %, фанерофітів – 5,2, геофітів – 4,2, хамефітів – 1,4 %. Також встановлено місцезростання рідкісних та зникаючих видів вищих судинних рослин, що вказують на цінність степового урочища Лиса гора у флористичному відношенні.

Висновки. Степове урочище Лиса гора як складова частина регіональної екомережі, не дивлячись на значну антропогенну трансформацію, залишається важливою ланкою у поширенні фіторізноманітності та збереженні біоти.

Біографії авторів

Yevheniia Tkach, Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України вул. Метрологічна, 12, м. Київ, Україна, 03143

Кандидат біологічних наук, старший дослідник

Відділ агроекології і біобезпеки

 

Vira Shavrina, Інститут агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України вул. Метрологічна, 12, м. Київ, Україна, 03143

Кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник

Лабораторія екологічної оцінки агроекосистем

Відділ агроекології і біобезпеки

Посилання

  1. Burda, R. I. (1998). Zahroza zberezhenniu florystychnoi riznomanitnosti ahrolandshaftiv v Ukraini. Ahroekolohiya i biotekhnolohiya, 2, 46–53.
  2. Zakon Ukrainy «Pro osnovni zasady (stratehiyu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2020 roku: Zakon Ukrainy vid 21.12.2010 r. No. 2818(7)-VI».
  3. Samoilenko, V. M., Korohoda, N. P. (2005). Kontseptualna skhema matematychno-kartohrafichnoho modeliuvannia ekomerezhi. Fizychna heohrafiya ta heomorfolohiya, 47, 145–154.
  4. Tkach, Ye. D., Sherstoboieva, O. V., Shavrina, V. I., Starodub, V. I., Dovhych, K. I., Honcharenko, H. Ye. et. al. (2018). Fitobiotychne riznomanittia pryrodnykh fitotsenoziv ahrolandshaftiv Ukrainy. Kyiv, 231.
  5. Tkach, Ye. D., Sherstoboieva, O. V., Kryzhanivskyi, A. B., Starodub, V. I., Shavrina, V. I., Lobova, O. V. (2017). Naukovo-metodychni osnovy otsinky ahrofitotsenoziv v umovakh zmin klimatu. Kyiv, 50.
  6. Gerstner, K., Dormann, C. F., Stein, A., Manceur, A. M., Seppelt, R. (2014). EDITOR'S CHOICE: REVIEW: Effects of land use on plant diversity - A global meta-analysis. Journal of Applied Ecology, 51 (6), 1690–1700. doi: https://doi.org/10.1111/1365-2664.12329
  7. Pereira, H. M., Daily, G. C. (2006). Modeling biodiversity dynamics in countryside landscapes. Ecology, 87 (8), 1877–1885. doi: https://doi.org/10.1890/0012-9658(2006)87[1877:mbdicl]2.0.co;2
  8. Groombridge, B., Jenkins, M. D. (2002). World atlas of biodiversity. University of California Press, 340.
  9. Triantis, K. A., Mylonas, M., Lika, K., Vardinoyannis, K. (2003). A model for the species-area-habitat relationship. Journal of Biogeography, 30 (1), 19–27. doi: https://doi.org/10.1046/j.1365-2699.2003.00805.x
  10. Zakon Ukrainy “Pro Zahalnoderzhavnu prohramu formuvannia natsionalnoi ekolohichnoi merezhi Ukrainy na 2000–2015 roky” zatverdzheno Verkhovnoiu Radoiu Ukrainy vid 21.09.2000 r. No. 1989 (2000).
  11. Krytska, L. I. (1985). Analiz flory stepiv ta vapniakovykh vidslonen Pravoberezhnoho Zlakovoho Stepu. Ukrainskyi botanichnyi zhurnal, 42 (2), 515–522.
  12. Tkach, Ye., Shavrina, V., Starodub, V. (2016). Taxonomic structure of agricultural landscapes of connected areas in Vinnytsiа region econetwork. Agroecological journal, 4, 127–132.
  13. Pylypenko, H., Todorova, S. (2014). Current status and prospects in the landscape conservation on the teritory of Zadnestrov’ya. Visnyk of the Lviv University. Series Geography, 48, 125–133.
  14. Sheliah-Sosonko, Yu. R., Dubyna, D. V., Minarchenko, V. M. (2003). Metodolohiya doslidzhennia vydovoi ta tsenotychnoi riznomanitnosti ekomerezhi Ukrainy. Ukrainskyi botanichnyi zhurnal, 60 (4), 374–380.
  15. Popova, E. N. (2017). The nature reserve fund of the Odessa region in the physical-geographical zoning of Ukraine and way of its optimization. Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu. Seriya: Heohrafichni ta heolohichni nauky, 22 (2), 29–47.
  16. Didukh, Ya. P., Sheliah-Sosonko, Yu. R. (2003). Heobotanichne raionuvannia Ukrainy ta sumizhnykh terytoriy. Ukrainskyi botanichnyi zhurnal, 60 (1), 6–17.
  17. Shavrina, V. I., Tkach, E. D., Mykolayko, V. P. (2018). Synantropic flora in phytocoenoses of ecological network (the case of Vinnytsia region, Ukraine). Ukrainian Journal of Ecology, 8 (1), 118–123. doi: https://doi.org/10.15421/2018_195
  18. Tkach, Ye. D., Sherstoboieva, O. V., Kryzhanivskyi, A. B., Starodub, V. I., Shavrina, V. I., Lobova, O. V. (2017). Naukovo-metodychni osnovy otsinky ahrofitotsenoziv v umovakh zmin klimatu. Kyiv, 50.
  19. Raunkiaer, C. (1934). The Life Forms of Plants and Statistical Plant Geography. Oxford, 632.
  20. Shmida, A. (1984). Whittaker's plant diversity sampling method. Israel Journal of Botany, 33 (1), 41–46.
  21. Mosyakin, S., Fedoronchuk, M. (1999). Vascular plants of Ukraine: a nomenclatural checklist. Kyiv, 345.
  22. The International Plant Names Index. Published on the Internet (IPNI). Available at: http://www.ipni.org
  23. Tkach, E. D. (2006). Rare and disappearing kinds fitobiote of ecotones in agrolandscape Right-bank Forestry-steppe. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriya: Biolohiya, 19, 102–106.
  24. Didukha, Ya. P. (Ed.) (2009). Chervona knyha Ukrainy. Roslynnyi svit. Kyiv: Hlobalkonsaltynh, 900.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-10-11

Як цитувати

Tkach, Y., & Shavrina, V. (2019). Фіторізноманіття степового урочища лиса гора – елемента регіональної екологічної мережі Одеської області. ScienceRise: Biological Science, (3 (18), 32–37. https://doi.org/10.15587/2519-8025.2019.180487

Номер

№ 3 (18) (2019)

Розділ

Біологічні науки

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Yevheniia Tkach, Vira Shavrina

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Наше видання використовує положення про авторські права Creative Commons CC BY для журналів відкритого доступу. 

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons CC BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.