Етика публікацій та недобросовісна практика

Засади професійної етики в діяльності редактора і видавця

У своїй діяльності редактор несе відповідальність за оприлюднення авторських творів, що визначає необхідність відповідності наступним основоположним принципам:

• При прийнятті рішення про публікацію редактор наукового журналу виходить з того, що розглянута робота достовірно висвітлює дані та є науково значимою.
• Редактор повинен оцінювати інтелектуальний зміст рукописів незалежно від раси, статі, сексуальної орієнтації, релігійних поглядів, походження, громадянства, соціального стану чи політичних уподобань авторів.
• Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не повинні використовуватися для особистих цілей або передаватися третім особам без письмової згоди автора. Інформація або ідеї, отримані в ході редагування та пов'язані з можливими перевагами, повинні зберігатися конфіденційними, і не використовуватися з метою отримання особистої вигоди.
• Редактор не повинен допускати до публікації інформацію, якщо є достатньо підстав вважати, що вона є плагіатом. Якщо звинувачення буде доведено, запит на розслідування буде подано рецензенту та установі, в якій він/вона працює.
• Редактор спільно з видавцем не повинні залишати без відповіді претензії, що стосуються розглянутих рукописів або опублікованих матеріалів, а також при виявленні конфліктної ситуації приймати всі необхідні заходи для відновлення порушених прав.

Видавець повинен надавати відповідну практичну підтримку редакторам і визначати відносини між видавцями, редактором та іншими сторонами в договорі.

• Видавець повинен захищати інтелектуальну власність і авторські права.
• Видавець повинен підтримувати редакційну незалежність.
• Видавець повинен співпрацювати з редакторами журналів, щоб належним чином встановити політику журналу та прагнути відповідати цій політиці, зокрема стосовно редакційної незалежності, дослідницької етики, авторства, прозорості та доброчесності (наприклад, фінансування досліджень у разі конфлікту інтересів, стандарти звітності), рецензування та роль редакційної команди поза роллю редактора журналу, апеляції та скарги.
• Видавець повинен повідомляти та періодично переглядати політику журналу (наприклад, авторам, читачам, рецензентам).
• Видавець повинен допомагати сторонам (наприклад, установам, спонсорам грантів, керівним органам), відповідальним за розслідування ймовірних неправомірних дій у дослідженнях і публікаціях, і, де це можливо, сприяти вирішенню цих випадків.
• Видавець несе відповідальність за публікацію виправлень, уточнень і відкликань.

Етичні засади в діяльності рецензента

Рецензент здійснює наукову експертизу авторських матеріалів, внаслідок чого його дії повинні носити неупереджений характер, що полягає у дотриманні таких принципів:

• Рукопис, отриманий для рецензування, повинен розглядатися як конфіденційний документ, який не можна передавати для ознайомлення чи обговорення третім особам, які не мають на те повноважень від редакції.
• Рецензент зобов'язаний давати об'єктивну і аргументовану оцінку викладеним результатам дослідження. Персональна критика автора неприйнятна.
• Неопубліковані дані, отримані з представлених до розгляду рукописів, не повинні використовуватися рецензентом для особистих цілей.
• Рецензент, який не володіє, на його думку, достатньою кваліфікацією для оцінки рукопису, або не може бути об'єктивним, наприклад у випадку конфлікту інтересів з автором або організацією, повинен повідомити про це редакцію з проханням виключити його з процесу рецензування даного рукопису.

Засади, якими повинен керуватися автор наукових публікацій

Автор (або колектив авторів) усвідомлює, що несе первісну відповідальність за новизну і достовірність результатів наукового дослідження, що передбачає дотримання таких принципів:

• Автори статтей про оригінальні дослідження повинні представити точний звіт про виконану роботу, а також об'єктивне обговорення її значення. Основні дані повинні бути точно представлені в статті. Стаття повинна містити достатньо деталей і посилань, щоб дозволити іншим повторити роботу. Шахрайські або свідомо неточні твердження є неетичною поведінкою та є неприйнятними.
• Автор повинен переконатися, що він написав повністю оригінальний твір, і, якщо автор використав роботу та/або тексти інших, то це було належним чином процитовано. Плагіат у всіх його формах є неетичною поведінкою та є неприйнятним.
• Завжди має бути належне визнання роботи інших. Автор повинен цитувати публікації, які вплинули на визначення характеру його роботи. Інформацію, отриману приватно, як-от у розмові, листуванні чи обговоренні з третіми особами, не можна використовувати або повідомляти без прямого письмового дозволу джерела. Інформацію, отриману під час надання конфіденційних послуг, таку як рецензування рукописів або заявок на отримання гранту, не можна використовувати без прямого письмового дозволу автора роботи, залученої до цього.
• Загалом, автор не повинен публікувати рукописи, що описують по суті одне й те саме дослідження, у кількох журналах чи первинних публікаціях. Одночасне надсилання одного рукопису до кількох журналів вважається неетичною публікацією та є неприйнятним. Також, автор не повинен подавати на розгляд до іншого журналу раніше опубліковану статтю.
• Усіх, хто зробив значний внесок, слід зазначити як співавторів. Якщо є інші особи, які брали участь у певних суттєвих аспектах дослідницького проекту, їх слід визнати або вказати як співавторів. Автор-кореспондент повинен переконатися, що всі співавтори переглянули та схвалили остаточну версію статті та дали згоду на її подання для публікації.
• Коли автор виявляє значну помилку чи неточність у своїй власній опублікованій роботі, автор зобов’язаний негайно повідомити про це редактора журналу чи видавця та співпрацювати з редактором, щоб відкликати чи виправити статтю. Якщо редактор або видавець дізнається від третьої сторони, що опублікована робота містить суттєву помилку, автор зобов’язаний негайно відкликати чи виправити статтю або надати редактору докази правильності оригінальної статті.

 

Дії в разі порушення етики публікації

Якщо є підозра, що рецензент привласнив ідеї або дані автора:

Алгоритм дій базується на схемі COPE «Reviewer suspected to have appropriated an author’s ideas or data»

1. Цей випадок може бути розглянуто лише при наданні документальних свідчень від автора та / або інших джерел, наприклад публікація, анотація, звіт про зустріч, копія слайдів, заявка на грант. І після вивчення доказів (або звернення для цього до фахівця з відповідною кваліфікацією) та винесення рішення про те, чи є твердження автора та / або інших джерел обґрунтованими.

2. Якщо звинувачення було доведено, буде поданий запит на розслідування до рецензента та установи, співробітником якої він є.

3. Буде також перевірено наявність зв'язків між обвинуваченим та зазначеним рецензентом, наприклад той же відділ, особисті відносини чи інші конфлікти інтересів.

4. Якщо вина рецензента буде доведена, він буде назавжди вилучений з бази даних видавництва.

5. Якщо запозичена ідея або дані були опубліковані в іншому джерелі, буде поданий запит до відповідних джерел публікації з проханням прийняти політику відкликання опублікованого матеріалу.

Якщо є підозри етичних проблем з поданим рукописом:

Алгоритм дій заснований на схемі COPE «Suspected ethical problem in a submitted manuscript»

1. Така підозра може виникнути, якщо, наприклад, відсутнє етичне схвалення / заклопотаність щодо згоди пацієнта або захисту / занепокоєння щодо експериментів на тваринах тощо.

2. Буде подано запит автору-кореспонденту на надання відповідних деталей (наприклад, свідоцтво етичного комітету чи копії документів про інформовану згоду).

3. Якщо відповідні документи не будуть надані:

– рукопис буде відхилений і не буде опублікований у журналі;

– справу буде передано на розслідування в установу, співробітником (ами) якого є автор (и).