ДЕЯКІ АСПЕКТИ ІСТОТНИХ УМОВ ДОГОВОРІВ ПРО ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ
DOI:
https://doi.org/10.31498/2225-6407.10.2014.36372Ключові слова:
передача технологій, договори, умови договорів, звичайні умови, істотні умовиАнотація
У статті висвітлюються особливості законодавчого закріплення істотних умов договорів в цілому і щодо договорів у сфері трансферу технологій зокрема. Автором проаналізовано доктринальні підходи щодо визначення та класифікації умов цивільно-правових договорів. Зазначається, що найбільш широке розповсюдження отримали три групи умов: істотні, звичайні і випадкові. Автором визначено сутність істотних умов, а також охарактеризовано специфіку звичайних та випадкових умов договорів. Законодавство України використовує та, відповідно, розкриває зміст лише першої групи, тобто істотні умови. Ними є умови, які необхідні і достатні для того, щоб договір вважався укладеним і цим самим здатним породжувати права і обов’язки для його сторін. Акцентується, що на відміну від істотних, виділення умов звичайних і випадкових дається лише в правовій доктрині. Узагальнюючи наукові підходи, зроблено висновок, що звичайними є ті умови, котрі ґрунтуються на диспозитивних нормах закону або звичаях. Їх включення в текст договору не є обов’язковим, їхня наявність або відсутність не впливає на факт укладення договору. Випадковими слід вважати ті умови договору, які хоч і не мають значення для його укладення, але набувають юридичного значення лише в разі їх включення в договір. У статті детально проаналізовано умови укладення договорів, що опосередковують передачу технологій, які визначені у новій редакції Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Наголошується на їх невідповідності загальним засадам цивільного права та запропоновано внести відповідні зміни до цього Закону, закріпивши перелік істотних умов, який би відповідав принципам цивілістичної доктриниПосилання
Мейер Д. И. Русское гражданское право (в 2 ч.) / Мейер Д. И ; [по исправ. и допол. 8-му изд., 1902. Изд. 2-е, испр.]. – М.: «Статут», 2000. – Ч. 1. – С. 163.
Советское гражданское право. Ч. 1 / [под ред. В. Ф. Маслова, А. А. Пушкина] – К. : Вища школа, 1983. – С. 407.
Луць В. В. Цивільно-правовий договір // Зобов’язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник / За ред. проф. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 30-31.
Гражданское право : Учебник : в 2 т. / [под ред. Е. А. Суханова]. – М.: БЕК, 2003– – Т. 2. – Полутом 1. – [2-е изд., перераб и доп.]. – 704 с.
Договір у цивільному і трудовому праві. Довідник. 1 частина / [за ред. Ю. С. Шемшученка та Я. М. Шевченко]. – К., 2000. – С. 11-12.
Брагинский М. И. Договорное право. Книга первая : Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – [2-е изд.] – М. : Статут, 2005. – 842 с.
Май С. К. Очерки общей части буржуазного обязательственного права / Май С. К. – М. : Внешторгиздат, 1953. – 91 с.
Иоффе О. С. Советское гражданское право. Т. І / Иоффе О. С. – Л., 1967. – С. 387-388.
Новицкий И. Б. Общее учение об обязательстве / И. Б. Новицкий, Л. А. Лунц. – М., 1950. – 148 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / [за заг. ред. Я. М. Шевченко]. – К. : «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004– . – Ч. 2. — 2004. — 896 с.
Орлюк О. П. Коментар до Закону про трансфер технологій / О. П. Орлюк // Інтелектуальна власність. – 2006. – № 10. – С. 72-73.
Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними : Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 р. // Вісник Арбітражного суду України. – 1999. – № 3
