Діагностична цінність щільності простатспецифічного антигену у виявленні раку передміхурової залози

Анотація

Проблема захворювань передміхурової залози (ПЗ), зокрема раку передміхурової залози є на сьогоднішній день надзвичайно актуальною. Це пов’язано зі збільшенням кількості випадків захворювань, поширенням патології серед чоловіків молодого віку, труднощами діагностики, особливо на ранніх стадіях, пізнім виявленням, підвищенням смертності. Тому питання раннього виявлення цієї нозології дуже важливе. Мета. Провести комплексний аналіз, який полягає у порівнянні специфічності та співвідношенні таких показників, як загальний PSA, вільний PSA, PSA-index, УЗД дослідження СВС, пальцьового ректального дослідження, наявності або відсутності гострої затримки сечі, та особливо нового показника PSA-density з трансректальною біопсією передміхурової залози та подальшим патогістологічним дослідженням її тканини з метою ранньої верифікації такого клінічного діагнозу, як рак передміхурової залози. Матеріал та методи. В дослідження було залучено 112 хворих, які отримували лікування в урологічному відділенні МКЛ екстреної та швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя за період жовтень 2017 – жовтень 2018 років. Всім пацієнтам виконано загально-клінічне та рентгенологічне обстеження, лабораторні дослідження, УЗД органів сечовидільної системи, дослідження рівня загального та вільного простатспецифічного антигену(PSA), пальцьове ректальне дослідження. Усі пацієнти мали показник загального PSA вище 4 нг/мл. У зв’язку з цим була виконана трансректальна біопсія передміхурової залози під контролем трансректального ультразвукового датчика. В результаті ПГД хворі були розподілені на три групи. Першу групу склали 50 хворих, які в результаті ПГД отримали висновок про наявність в них ознак доброякісної гіперплазії передміхурової залози при відсутності ознак раку. Другу групу склали 56 хворих, які за результатом ПГД мали помірнодиференційовану (G2) аденокарциному простати, а третю групу склали 6 хворих, яким у патогістологічному висновку було встановлено низькодиференційовану (G3) аденокарциному простати. Результати. В результаті цього клінічного дослідження було виявлено, що у хворих з низькодиференційованою (G3) аденокарциномою передміхурової залози хронічна затримка сечі була виявлена частіше і була виявлена у 83% пацієнтів, у хворих з помірнодиференційованою (G2) аденокарциномою та у хворих з ДГПЗ цей показник склав відповідно 70% та 56%. Хронічна затримка сечі у хворих з аденокарциномою передміхурової залози було виявлена частіше, а у хворих з ДГПЗ частіше мала місце гостра затримка сечі (44% у першій групі проти 30% та 17% у хворих з аденокарциномою G2 та G3 відповідно). Середній показник загального PSA у пацієнтів 1 групи склав 20,09 нг/мл, а у хворих з помірнодиференційованою (G2) аденокарциномою він був більшим ніж у 2 рази і склав 42,45 нг/мл. При цьому варто зазначити, що у пацієнтів з діагнозом низькодиференційована (G3) аденокарцинома передміхурової залози цей показник був майже в 10 разів вище ніж у хворих 1 групи та в 5 разів в порівнянні з пацієнтами 2 групи та склав відповідно 192,46 нг/мл. Максимальний показник загального PSA також був вищий у хворих 3 групи і склав 1046,0 нг/мл, а у пацієнтів з ДГПЗ та помірнодиференційованою (G2) аденокарциномою цей показник склав відповідно 71,9 нг/мл та 764,0 нг/мл. Середній показник PSA index був вищим у хворих з ДГПЗ(26,78%), а у пацієнтів з аденокарциномою G2 та G3 цей показник склав відповідно 22,14% та 20,5%. Окрему увагу потрібно зупинити на ролі такого показника, як PSA density. У хворих з низькодиференційованою (G3) аденокарциномою передміхурової залози цей показник лише в одному випадку був в межах норми та його середній показник в 3 групі був майже в 3 рази вищий, ніж у пацієнтів з помірнодиференційованою (G2) аденокарциномою передміхурової залози та у 12 разів вищий, ніж у хворих 1 групі і склав 2,8 нг/мл/см3. Рівні PSA density у хворих 1 та 2 групи склав відповідно 0,23 нг/мл/см3 та 1,1 нг/мл/см3. Максимальні показники PSA density також були значно вищі у хворих з G2 та G3 аденокарциномою і склали відповідно 15,3 нг/мл/см3 та 9,5 нг/мл/см3 проти результатів 1 групи, де цей показник склав 0,65 нг/мл/см3. Висновки. Проведене клінічне дослідження дає змогу побачити, що існуючі в рутинній практиці лікаря-уролога показники не можуть з великою достовірністю в порівнянні з трансректальною біопсією передміхурової залози вказувати на рак простати. Біопсія передміхурової залози в діагностиці раку простати є золотим стандартом сьогодення у виявленні цієї нозології. Проте цей метод є інвазивним і має застосування більшою мірою у хворих з підвищеним рівнем PSA. Такий показник, як PSA-density може слугувати, як головний неспецифічний онкомаркер раку простати, який не потребує зусиль для імпрегнування в щоденну практику лікаря-уролога.