Природно-ресурсна рента та правові засади  використання природних ресурсів.

Петро Іванович Коренюк

doi:10.31498/2225-6725.34.2017.128852

Автор(и)

Петро Іванович Коренюк Дніпровський державний технічний університет, Україна https://orcid.org/0000-0001-8321-3199

DOI:

https://doi.org/10.31498/2225-6725.34.2017.128852

Ключові слова:

природні, ресурси, рента, використання, відтворення, правові, відповідальність.

Анотація

Нині природне середовище потребує всебічного захисту та охорони від загрозливої деградації та тотального забруднення, жахливого виснаження деяких видів природних ресурсів. Держава через економічне стимулювання за покращення якісного стану природних ресурсів має впливати на приватний сектор ресурсоволодіння з метою раціоналізації природокористування. Правова охорона зумовлює виникнення екологічної правової бази наук та навчальних дисциплін економіко-екологічного спрямування. Власники природних об’єктів (держава або приватний сектор) є монополістами на встановлення та регулювання порядку використання, охорони та розширеного відтворення природних ресурсів. Конституція України закріпила юридичні права державної та приватної власності на природні об’єкти з правом власності на землю, надра, води, ліси. Механізм екологічної відповідальності не взаємодіє із системою інтересів і економічного стимулювання. Реальний перехід до платного природокористування на основі розрахунку та використання природно-ресурсної ренти, побудова дійової системи екологічних платежів за забруднення природного середовища створюють певну основу для формування економіко-правових відносин екологічної відповідальності. Взаємозалежність і взаємозумовленість механізму взаємовідповідальності, що тісно пов’язані з еколого-економічними інтересами, стимулами і господарським механізмом природокористування можуть бути відображені за допомогою такої приблизної схеми: діяння економіко-правового механізму екологічної відповідальності в системі господарського механізму природокористування; господарський механізм природокористування; стимули і мотиви реалізації інтересів; екологічні, соціальні, економічні і правові потреби; ефективність і кінцеві результати природокористування; екологічні, соціальні і економіко-правові інтереси підприємств, галузей, регіонів, індивідів, держави, суспільства в цілому; цілеспрямованість; еколого-економічна і господарсько-правова поведінка діючих суб’єктів (еколого-економіко-правові відносини); системний економіко-правовий механізм екологічної відповідальності. Доцільною є ефективне залучення природно-ресурсної ренти на реалізацію системи заходів щодо розширеного відтворення природних ресурсів, зокрема родючості продуктивних угідь.

Посилання

1. П. П. Борщевський, М. О. Чернюк, В. М. Заремба, П. І. Коренюк, В. О. Князьков. Підвищення ефективності використання, відтворення та охорони земельних ресурсів регіону.- К.: аграрна наука, 1998.- 250 с.
2. Б. М. Данилишин, В. С. Міщенко. Рентна політика в Україні. – К.: Рада по вивченню продуктивних сил України НАНУ. – 2004. – 67 с.
3. В. М. Геєць Нестабільність та екологічне зростання. – К.: Ін-т економ. прогнозування НАН України. –2000. – 344 с.
4. П. І. Коренюк. Менеджмент навколишнього земельно-ресурсного середовища.- Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2001.- 222 с.
5. А. С. Лисецький. Рента – податкове поле агропромислового комплексу. // ФінансиУкраїни. – 2004. – № 3. – С. 90–98.
6. І. Й. Малий. До питання про теорію з емельної ренти та проблеми реформування земельних відносин.// Економіка України. – 2000. – № 8. – С. 49–54.
7. В. О. Паламарчук, П. І. Коренюк. Економіка природокористування: Навчальний посібник.- Запоріжжя: Дике поле, 2003.- 408 с.
8. Рентні відносини в системі модернізації національної економіки / [за ред. Б.М. Данилишина]. – К. : РВПС України НАН України, 2007. – 518 с.