Особливості державного регулювання в аграрному секторі.

Ольга Анатоліївна Купчишина

doi:10.31498/2225-6725.33.2017.134203

Автор(и)

Ольга Анатоліївна Купчишина Миколаївський національний аграрний університет, м. Миколаїв, Україна

DOI:

https://doi.org/10.31498/2225-6725.33.2017.134203

Ключові слова:

державне регулювання, економічна політика, аграрний сектор, продовольчий ринок, аграрна політика.

Анотація

В статті доведено, що формування конкурентоспроможного аграрного сектору потребує створення ефективного механізму регулювання орієнтованого на головний критерій розвитку галузі – ефективність. Наразі немає єдиного підходу щодо співвідношення державних і ринкових важелів у механізмі регулювання аграрної економіки. Тому, одне із найважливіших завдань економічної науки полягає в теоретичному обґрунтуванні взаємодії ринкового саморегулювання та державного регулювання. Україна відноситься до країн з найнижчим рівнем державної підтримки умов відтворення у сільському господарстві з розрахунку на 1 га ріллі. Але, сучасний аграрний сектор є стратегічно важливою галуззю для України, тому ефективні механізми державного регулювання та державної підтримки вкрай необхідні для інноваційного розвитку галузі. Нами визначено, що механізм державного регулювання аграрного сектора економіки – це сукупність дій, форм та способів впливу на суб’єктів аграрного сектору з метою забезпечення економо-соціо-екологічної ефективності галузі. Цей підхід зумовлений специфікою аграрного сектору який не можна розглядати лише як економічний суб’єкт. Адже саме ця галузь має яскраво виражені соціо-екологічні особливості, які обов’язково необхідно враховувати при обґрунтування заходів державного регулювання галузі. Всю сукупність специфічних особливостей аграрного сектору можна розділити на наступні основні групи: біологічні та просторові особливості; поєднання відтворювального циклу безпосередньо аграрного виробництва та сільського населення; попит на продукцію аграрного сектору має відносно низьку еластичність, внаслідок цього ринок продовольства не є саморегульованим і об’єктивно потребує державного регулювання. Світовий досвід доводить, що аграрний сектор необхідно регулювати на макрорівні. Таким чином, державне регулювання є обов'язковим компонентом сучасної аграрної політики та ефективного функціонування аграрної сфери. Причому втручання держави має вирішальне значення не лише для функціонування галузі, а й для збереження і розвитку сільських територій. Тому, об’єктивно необхідним є втручання держави у вирішення екологічних проблем, створення сільської інфраструктури та підтримки соціального балансу між містом і сільською місцевістю. Отже, основними специфічними факторами, на яких повинна базуватись державна підтримка аграрного сектору, повинні стати наступні: збереження до певної міри системи державних закупівель сільськогосподарської продукції; формування системи сезонного кредитування аграрних товаровиробників; обмежувальний та конструктивний характер регулювання державою цін на продовольчому ринку; нездатність ринку в певних умовах вирішувати завдання розвитку інфраструктури, реконструкції галузей сільського господарства, фінансування аграрної науки і освіти. Державне регулювання економіки є системою заходів законодавчого, регулюючого та і контролюючого характеру, здійснюваних в цілях стабілізації та забезпечення сталості соціально-економічної системи.

Посилання

1. Макаренко А.П. Аграрна політика в умовах розвитку ринкових відносин / А.П. Макаренко //Економіка і держава. – 2006. – № 4. – С. 39 – 41, с.40.
2. Могильний О.М. Регулювання аграрної сфери / Могильний О.М. – Ужгород: ІВА, 2005. – 400 с.
3. Кулик А.М. Державне регулювання економічного розвитку приватних агроформувань в Україні // Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.02.03. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2005. – 21 с.
4. Дідьківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.
5. Макаренко П.М. Моделі аграрної економіки. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 682 с.
6. Андреев, Г.И. Основы управления предприятием / Г.И.Андреев. — М.: Финансы и статистика, 2008.
7. Никонов, А.А. Спираль многовековой драмы: аграрная наука и политика России (ХIX–ХХ вв.) / А.А. Никонов. — М.: Энциклопедия российских деревень, 1995.
8. Топсахалова Ф.М. Особенности государственного регулирования аграрного сектора / Ф.М. Топсахалова, С.А. Хакунова // Экономический весник Ростовского государственного университета. - 2010. – том 8 . - №1. - часть 3 . – с. 89-95.
9. Фирсов Е.А. Об экономических основах аграрной политики / Е.А. Фирсов // Економіка АПК. – 2008. – № 3. – С. 24–38.
10. Маслак П.В. Напрями державної підтримки агропродовольчого сектора економіки та її регіональний аспект/ П.В. Маслак // Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково-виробничий журнал - 2012 - №3(29). - с. 301-305.
11. Левандівський О.Т., Особливості державного регулювання АПК // Економіка та управління АПК : Збірник наукових праць / Білоцерків. нац. аграр. ун-т.–Біла Церква, 2011. – Вип. 5(85). – С. 16–20.