ТРАДИЦІЙНА АКСІОСФЕРА КУЛЬТУРИ ЛОКАЛЬНИХ ТОПОСІВ УКРАЇНИ: ЗБЕРЕЖЕННЯ В ДОБУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2014.137941Ключові слова:
традиційна аксіосфера, локальні топоси, архетип, українська народна художня культура, ментальність, часопростірАнотація
Стаття присвячена проблемі осмислення та збереження в добу глобалізації традиційної аксіосфери культури локальних топосів України. Значна увага приділяється питанням дослідження української культури в масштабах окремих областей і міст України, розгляду місцевої культурної спадщини. Дані про розвиток художнього життя в різних регіонах, отримані в результаті зіставлення й узагальнення, дають цінний матеріал для створення цілісної оцінки традиційної, а в деяких місцевостях загальноприйнятої, усталеної аксіосфери культури та ментальності локальних топосів України, взаємодії традицій і новацій української народної художньої культури, знаходження можливостей щодо її збереження в добу глобалізації.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.