Диригентсько-хорова школа Олександра Кошиця як соціокультурний феномен

Автор(и)

  • Hannа Karas Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2016.138972

Ключові слова:

диригентсько-хорова школа, хорова культура, діаспора, соціокультурний феномен, О. Кошиць

Анотація

Мета роботи – визначити соціокультурний феномен диригентсько-хорової школи видатного українського митця Олександра Кошиця. Методологія. З урахуванням принципів комплексності та послідовності у статті використовуються біографічний і мистецтвознавчий методи аналізу. Такий підхід дає змогу об’єктивно висвітлювати творчий шлях та особливості виконавської діяльності О. Кошиця. Наукова новизна полягає у комплексному розгляді поняття "диригентсько-хорова школа Олександра Кошиця як соціокультурний феномен". Висновки. Виокремлено такі аспекти: 1) зовнішні і внутрішні передумови організації О. Кошицем ШКОЛИ, яка стала однією з провідних в українській хоровій культурі діаспори; 2) методичні принципи О. Кошиця; 3) О. Кошиць – теоретик-новатор хорового мистецтва.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-10-21

Номер

№ 3 (2016)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.