Диригентсько-хорова школа Олександра Кошиця як соціокультурний феномен

Автор(и)

  • Hannа Karas Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Україна

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2016.138972

Ключові слова:

диригентсько-хорова школа, хорова культура, діаспора, соціокультурний феномен, О. Кошиць

Анотація

Мета роботи – визначити соціокультурний феномен диригентсько-хорової школи видатного українського митця Олександра Кошиця. Методологія. З урахуванням принципів комплексності та послідовності у статті використовуються біографічний і мистецтвознавчий методи аналізу. Такий підхід дає змогу об’єктивно висвітлювати творчий шлях та особливості виконавської діяльності О. Кошиця. Наукова новизна полягає у комплексному розгляді поняття "диригентсько-хорова школа Олександра Кошиця як соціокультурний феномен". Висновки. Виокремлено такі аспекти: 1) зовнішні і внутрішні передумови організації О. Кошицем ШКОЛИ, яка стала однією з провідних в українській хоровій культурі діаспори; 2) методичні принципи О. Кошиця; 3) О. Кошиць – теоретик-новатор хорового мистецтва.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-10-21

Номер

№ 3 (2016)

Розділ

Відгуки. Рецензії. Повідомлення

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.