Походження сучасної дипломатії: Аксум, Сирія та Візантія між Заходом і Сходом
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2018.147117Ключові слова:
релігійна дипломатія, принцип безперервності дипломатії, Рим, Візантія, АксумАнотація
Мета дослідження. У статті концептуалізовано дипломатію в діахронії як політичну практику переговорів щодо питань миру, торгівлі та війни через стандартизовані комунікації з іншими акторами зовнішньої політики. Передбачається, що хоча форми та умови здійснення дипломатії змінювалися з часом, проте основи такої взаємодії були закладені у давні часи в чисельних та різноманітних мережах контактів та обмінів не тільки великих та малих протодержав світу, але і між фракціями, партіями, аристократичними союзами, торговельними компаніями. Методологія. Історико-логічний і системний методи аналізу використовуються для уточнення витоків феномену дипломатії як механізму "міжнародних відносин", "зовнішніх відносини", торгівлі еліти Аксуму. Наукова новизна полягає в позиціонуванні дипломатії Аксумітського королівства як механізму резонансу соціальних вимірів людського буття (духовність, культура, економічні та політичні інтереси) давнього Риму, Візантії в синергетичному ефекті подальшого розвитку комунікацій Сходу і Заходу. Висновки. В період свого розквіту аксумітське королівство було найбільш яскравим і важливим прикладом африканської протодержавності. У цей період Аксумітське королівство зробило найбільший внесок в історію людства. Факти з насиченої подіями історії Аксума, його політичний та комерційний вплив, активна участь у світовій політиці того часу дозволяють нам говорити про вагому роль Акусуму у світовій історії. Еліта Аксумітського королівства мала стійкі зв'язки з народами Тропічної Африки, високими цивілізаціями Середземномор'я, населенням долини Нілу, Південної Аравії, Перським королівством (включаючи Месопотамію), Індією, Цейлоном та іншими далекими країнами. Багатовекторність політики аксумітської еліти була результатом тривалого історичного розвитку в умовах, які значною мірою відрізняються від умов, в яких розвивалися цивілізації Європи та Азії.
Посилання
Anderson M.S. (1993). The Rise of Modern Diplomacy, 1450-1919. London: Routledge. 330 p. [in Eng-lish]
Arbagi, M. (1994). Byzantine Diplomacy. Speculum: A Journal of Medieval Studies. 69 (4). pp. 1272–1274. [in English]
Becker, A. (2012). La délégation de pouvoir dans la diplomatie romano-barbare au Ve siècle. Hiérarchie des pouvoirs, délégation du pouvoir et responsabilité des administrateurs dans l'Antiquité et au Moyen Âge. Metz, 2012, pp. 51–78 [in English]
Cerion Lydia (1970). La diplomazia sforzesca nella seconda meta Á del Quattrocento e i suoi cifrari segreti. – 2 v. – Rome: Il centro di ricerca. 169, LXXII p. di tav. 1: Testo. -XXXVII, 291 p. [in English]
Denysenko, A.V. (2012). Spiritual diplomacy [Dukhovna dyplomatiia]. Kyiv: Presa Ukrainy. [in Ukrainian]
Diehl, Ch. (1947). Les Grands Problèmes de l'Histoire Byzantine. Paris: P., Colin. [in English]
Ephraim, I. (2012). The Ethiopian Orthodox Tawahido Church. Trenton, NJ: Africa World Press. [in English]
Finneran, N. (2007). Ethiopian Christian material culture: the international context. Aksum, the Mediterra-nean and the Syriac worlds in the fifth to seventh centuries. Incipient Globalization? Long-Distance Contacts In The Sixth Century. Oxford: Archaeopress, pp .76–89. [in English]
Frigo D. (2000). “Small States” and diplomacy: Mantua and Modena / Politics and Diplomacy in Early Modern Italy: The Structure of Diplomatic Practice, 1450-1800/ Translated by Adrian Belton. – New York: Cambridge University Press., - P. 147-76 [in English]
Fubini R. (2000) Diplomacy and Government in the Italian City States of the Fifteenth Century (Florence and Venice) / Politics and Diplomacy in Early Modern Italy: The Structure of Diplomatic Practice, 1450-1800/ Trans-lated by Adrian Belton. – New York: Cambridge University Press. – P. 25-48; [in English]
Fubini Riccardo. (1981) Appunti sui rapporti diplomatici fra il dominio sforzesco e Firenze medicea. Modi e tecniche dell’ambasciata dalle trattative per la lega italica alla missione di Sacramoro da Rimini (1451-1473) / Gli Sforza a Milano e in Lombardia e i loro rapporti con gli Stati italiani ed europei (1450-1535). Atti del Convegno interna-zionale, Milano, 18-21 maggio.- Milano, Cisalpino-Goliardica, 1982. – P. 291-334. [in English]
Fubini, Riccardo. (1982).La figura politica dell’ambasciatore negli sviluppi dei regimi oligarchici quattrocenteschi. Abbozzo di una ricerca (a guisa di lettera aperta) / Forme e tecniche del potere nella città (secoli XIV-XVII), a cura di Sergio BERTELLI, Annali della Facoltà di Scienze Politiche dell’Università di Perugia, 16, 1979-1980, Perugia s.a., 1982. – P. 33-59. [in English]
Gram-Skoldager K. Bringing the Diplomat Back / Elements of a New Historical Researc Agenda’EUI Working Papers (2008). Електронне джерело: Адреса: http:/ /cadmus. eui. eu/ bitstream/ handle/1814/ 15952/ RSCAS_2011_13. pdf? sequence=1 5 [in English]
Grosjean Alexia. (2003). An Unofficial Alliance: Scotland and Sweden, 1569-1654 / Alexia Grosjean, Steve Murdoc. – Leiden: Brill. – 2005. xx + 393 p. – ( The Northern World, Volume: 5). [in English]
Haas, C. (2008). Mountain Constantines: The Christianization of Aksum and Iberia. Journal of Late Antiquity. Journal of Late Antiquity, 1.1 (Spring), pp. 101–126. [in English]
Hall, Ian Isa. (2006). The international thought of Martin Wight. Basingstoke: Palgrave Macmillan. [in English]
Kazhdan, Alexander. (1990).‘The Notion of Byzantine Diplomacy’. Byzantine Diplomacy. Papers from the Twenty-Fourth Spring Symposium of Byzantine Studies. Cambridge, March 1990, pp. 3–21. [in English]
Kobishanov, Yu.M. (1966). Aksum. Moscow: Nauka. [in English]
Margaroli Paolo. (1992). Diplomazia e stati rinascimentali: le ambascerie sforzesche fino alla conclusione della Lega italica (1450-1455). – Milano: Pubblicazioni della Facoltà di lettere e filosofia dell'Università di Milano. – 361 р. – (Sezione a cura dell'Istituto di Storia medioevale e moderna). [in English]
Mattingly G. (1955).Renaissance Diplomacy. The accounts of early modern diplomacy in almost every survey of diplomacy written in the past half decade have been heavily reliant upon Mattingly’s work. – Boston. – 284 р. [in English]
Morris, R. (1986). Сhurch and People in Byzantium. Society for the Promotion of Byzantine Studies. Twentieth Spring Symposium of Byzantine Studies, Manchester 1986. [in English]
Munro-Hay, S. (1991). Aksum: An African Civilization of Late Antiquity. Edinburgh: Edinburgh University Press. [in English]
Nechaev, E. (2014). Embassies – Negotiations – Gifts. Systems of East Roman Diplomacy in Late Antiqui-ty. Stuttgart: Franz Steiner Verlag. [in English]
Neumann, Iver B. (2015). Sited diplomacy. Diplomatic Cultures and International Politics: Translations, Spaces and Alternatives. London: Routledge New Diplomacy Studies. Routledge, pp. 79–92. [in English]
Norwich, J. J. (1978). Byzantium. The Apogee. London: Viking. [in English]
Obolensky, D. (1961). The Principles and Methods of Byzantine Diplomacy. «Actes du X11-е Congrès In-ternational d'études byzantines. Ochride, 10–16 septembre, Beograd, T.1, pp. 45–61. [in English]
Obolensky, D. (1978). A Byzantine Grand Embassy to Russia in 1400. Byzantine and Modern Greek Stud-ies, Vol. 4, no. 1, pp. 123–132. [in English]
Obolensky, D. (2002). Un commonwealth medieval: Bizanţul. Europa de Răsărit, 500–1453, traducere de Claudia Dumitriu. Editura Corint. Bucureşti, pp. 330–338. [in English]
Oikonomides, N. (1992). Byzantine diplomacy, A.D. 1204–1453: means and ends. Byzantine Diplomacy. Papers from the Twenty-fourth Spring Symposium of Byzantine Studies (Cambridge, March 1990) [Society for the Promotion of Byzantine Studies. Publications 1], Variorum, Aldershot – Hampshire pp. 73–88. [in English]
Osborne Toby (2007). Dynasty and Diplomacy in the Court of Savoy Political Culture and the Thirty Years War. – Cambridge: Cambridge University Press. – 236 р. – (Cambridge studies in Italian history and culture) [in English]
Ossola C. (1987). La frontiera da stato a nazione. Il caso Piemonte, Home / C. Ossola, C. Raffestin, M. Ricciardi (eds.). – Roma: Bulzoni editore. – 426 p.: map [in English]
Ostrogorsky, G. (1956). The Byzantine Emperor and the Hierarchical World Order. The Slavonic and East European Review, Vol. 35, no. 84 (Dec.), p. 14. [in English]
Ostrogorsky, G. (2002). Byzantine History. Translated from German by Anatolii Onyshko. Lviv: Litopys. [in English]
Phillipson, D. (2011–2012). W.Aksum and the Northern Horn of Africa. Archaeology International, no. 15, pp .29–32. [in English]
Pikin, A.V. (2016). Political missions of church leaders in the system of the embassy interaction of the end of the IV – first quarter of the VI century: PHD Thesis. Nizhegorodsk State University named after N.I. Lobachevsky. Ivanovo. [in English]
Rosemary, M. (1992). Divine Diplomacy in the late Eleventh Century. Byzantine and Modern Greek Studies, 16(1), January, pp. 147–157. [in English]
Ruffini, G. (1998). Ethiopia and Rome: The Birth of Byzantine Religious Diplomacy Giovanni Ruffini. Ex Posto Facto, Spring, pp. 65–75. [in English]
Salvador, M. (2016). The African Prester John and the Birth of Ethiopian-European Relations, 1402–15). Routledge. [in English]
Salvadore M. T. (2010). The Ethiopian Age of Exploration: Prester John's Discovery of Europe, 1306-1458. // Journal of World History. - Vol. 21.- No. 4.- December. - P. 593-627 [in English]
Selassie, Y. G. (2011). Plague as a Possible Factor for the Decline and Collapse of the Aksumite Empire: a New Interpretation. ITYOPIS : Northeast African Journal of Social Sciences and Humanities. Mekelle University, Tigray, Ethiopia, Vol.1, pp. 36–61. [in English]
Shepard, J. (1992) Byzantine Diplomacy.Papers from the Twenty–Fourth Spring Symposium of Byzan-tine Studies, Cambridge, March 1990. Society for the Promotion of Byzantine Studies. Aldershot, Hampshire: Variorum, p. 5. [in English]
Sirotenko, V.T. (1975). The history of international relations in Europe in the second half of the IV – the be-ginning of the VI century. Perm. [in English]
Straub, J. (1989). Studien zur Geschichte der römischen Spätantik. Athen: Pelasgos Verlag. [in English]
Telea, Marius. (2015). Mission and/or conversion: strategies of Byzantine diplomacy. International Journal of Orthodox Theology, 6:3, pp .81–105. [in English]
Udaltsova, Z.V. (1992). Byzantine Empire in the Early Middle Ages (IV–XII). History of Europe: from ancient times to our days. Vol. 2: Medieval Europe. Moscow: Nauka, pp. 85–111. [in English]
Watkins J. (2008). Toward a New Diplomatic History of Medieval and Early Modern Europe // Journal of Medieval and Early Modern Studies. – 2008. – xxxviii. – P. 1-14 [in English]
Wight, M. (1977). Systems of states. Leicester: Leicester University Press, pp. 115–117. [in English]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
