Посттоталітарні практики радянської та польської кінокомедії 1960-1980 рр.
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2018.152996Ключові слова:
тоталітарні, посттоталітарні практики, сміх, сміхова культура, радянська кінокомедія, польська кінокомедія.Анотація
Мета дослідження. Процеси інтеграції постсоціалістичних країн у Європейський культурний простір демонструють нам різні темпи, ритми та не однозначні вектори. Одним із визначальних факторів інтенсивності цих процесів є зрілість культури в осмисленні різних аспектів тоталітарного минулого; певний рівень сформованості рефлективних практик політичної та культурної еліти. Артефакти кінокомедії демонструють один із найвищих рівнів концентрації антитоталітарного дискурсу, притаманного культурі посттоталітарного часу. Також вони виявляють певні відмінності менталітету представників різних посттоталітарних соціумів. Метою роботи є компаративний аналіз радянської та польської кінокомедій 60–80 рр. ХХ ст., що висвітлює спільне та відмінне в антитоталітарних практиках відповідних культур. Методологія. Феномен сміху розглядається на перетині різних парадигм філософії сміху – теорій інконгруентності, втішання, зверхності та інших як таких, що доповнюють одна одну. Творчість Г. Данелія і С. Бареї інтерпретується в межах кріпторелігійної методології. Також використовуються деякі методологічні практики М. Бахтіна та представників сучасного бахтінознавства. Наукова новизна. Наведений матеріал вперше аналізується у філософсько-культурологічному контексті, в площині антитоталітарного дискурсу. Висновки. Зафіксовано та осмислено досить ранню філософську рефлексію в межах польської кінокомедії відносно такої причини тоталітарних практик як «атомізація індивідів» (Х. Аренд); проаналізовано оригінальну семантику критичного дискурсу комедії Г. Данелія «33», розкрито антитоталітарний підтекст інших кінокомедій, що розглядаються.
Посилання
Арендт Х. Джерела тоталітаризму. К.: Дух і літера, 2001. 539 с.
Аристотель. Поэтика. Риторика. СПб.: Азбука-классика, 2007. 352 с.
Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Худож. Лит., 1990. 543 с.
Бергсон А. Введение в метафизику. Смех. URL: http://krotov.info/library/02_b/er/gson_smeh.htm
Громов Владимир. Божество ушедшей эпохи (о фильме Станислава Барейи «Мишка»). URL: https://culture.pl/ru/article/bozhestvo-ushedshey-epohi-o-filme-stanislava-bareyi-mishka
Гумилев Л.Н. Ритмы Евразии: Эпохи и цивилизации. М.: АСТ, 2004. 608 с.
Еліаде М. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андроген; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання / пер. з нім., фр., англ. Г. Кьорян, В. Сахно. К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. 591 с.
О бедном гусаре замолвите слово. Материал из Википедии – свободной энциклопедии. URL: https://ru.wikipedia.org/wiki
Пролеєв С. Сміх і панування / Δόξα / ДОКСА. // Зб. наук. праць з філософії та філології. Одеса, 2005. Вип. 7. Людина на межі смішного і серйозного. С. 51–58.
Столяр М. Советская смеховая культура. К.: Стилос, 2011. 304 с.
Bardon Adrian. Dr. The Philosophy of Humor. URL: http://faculty.swosu.edu/frederic.murray/Philosophy%20of%20Humor_1.pdf
Linz J., & Stepan A. Problems of Democratic Transition and Consolidation.
Southern Europe, South America and Post-Communist Europe. – Baltimore and London: Johns Hopkins University Press. Baltimore and London: Johns Hopkins University Press, 1996. 480 p.
Stoliar M., & Stechenko T. The discourse of the laughter theory in the optics of Postpositivism and Postmodernism. Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. К.: ВІП УАЕ, 2018. Вип. 131 (№ 4). С. 316–320.
Stolyar Maryna. Fenomen śmiechu w kontekście posttotalitarnej praktyki na podstawie sowieckiej i polskiej anegdoty z lat siedemdziesiątych i osiemdziesiątych ХХ wieku, «Wschodni Rocznik Humanistyczny».– Tom XIV (2017). Nº 4. с. 193–206.
Arendt, Kh. (2001). The Origins of Totalitarianism. Кyiv: Dukh і lіtera [in Ukrainian]
Aristotel' (1983). Works in 4 volumes. V. 4. M.: Thought [in Russian].
Bahtin, M.M. (1990). The work of François Rabelais and the Popular Culture of the Middle Ages and the Renaissance). M.: Hud. lit. [in Russian].
Bergson, H. Laughter. An essay on the meaning of the comic. Retrieved from http://www.gutenberg.org/files/4352/4352-h/4352-h.htm [in Russian].
Gromov Vladimir. Demigod of a bygone era (about Stanislaw Bareja’ film “Mishka”). Retrieved from https://culture.pl/ru/article/bozhestvo-ushedshey-epohi-o-filme-stanislava-bareyi-mishka [in Russian].
Gumilev, L.N. (2004). Rhythms of Eurasia: Epochs and Civilizations. M. : AST. [in Russian].
Elіade, M. (2001) The Sacred and the Profane. Myths, Dreams and Mysteries. Mephistopheles and the Androgene. Occultism, Witchcraft and Cultural Fashions). Кyiv: Vidavnitstvo Solomії Pavlichko «Osnovi». [in Ukrainian]
Tell a Word about a Poor Hussar. From Wikipedia, the free encyclopedia. Retrieved from https://ru.wikipedia.org/wiki [in Russian].
Proleiev, S. (2005). Laugh and domination. Δόξα / DOKSA. Journal in philosophy and philology. Odesa: Odesa National University Press, 7. P. 51–58. [in Ukrainian]
Stolyar, M. (2011). Soviet laughter-culture. K.: Stylus. [in Russian].
Bardon Adrian. Dr. The Philosophy of Humor. Retrieved from http://faculty.swosu.edu/frederic.murray/Philosophy%20of%20Humor_1.pdf
Linz, J., & Stepan, A. (1996). Problems of Democratic Transition and Consolidation. Southern Europe, South America and Post-Communist Europe. Baltimore and London: Johns Hopkins University Press.
Stoliar, M., & Stechenko, T. (2018).The discourse of the laughter theory in the optics of Postpositivism and Postmodernism. Gіleya. Scientific journal. V.M. Vashkevich (Ed.). K.: VІP UAE, V. 131, 4, 316–320.
Stolyar Maryna (2017). The phenomenon of laugh in the context of post-totalitarian practice based on the Soviet and Polish anecdotes from the 70 and 80-ch-ch ХХ century. Wschodni Rocznik Humanistyczny. Tom XIV, 4, 193–206 [in Polish].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
