ФОРТИФІКАЦІЙНІ ПАМ’ЯТКИ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ: ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРЕНДИ (ранній Новий час та ХІХ ст.)
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2018.161750Ключові слова:
фортифікаційні споруди, консервація, реставрація, охорона історико-культурної спадщиниАнотація
Мета дослідження полягає у з’ясуванні культурної значущості міських фортифікаційних споруд. Мето-дологія дослідження включає використання загальних логічних методів наукового пізнання: аналізу, синтезу, аналогії, а також спеціальних історичних дослідницьких методів: генетичного, що застосовувався для виявлення причинно-наслідкових зв’язків між подіями та явищами, порівняльного – для з’ясування загального та особливого історичних процесах; важливим методологічним принципом дослідження є культурна контекстуалізація форти-фікаційних пам’яток, себто ставлення до них як до складника міського культурного ландшафту. Наукова новиз-на. Продемонстровано, як міські фортифікаційні споруди поступово внаслідок складної взаємодії політичних, со-ціальних та економічних процесів перетворилися на частину історичної спадщини, варту збереження і дослідження. Висновок. Досліджена значущість фортифікаційних споруд у містобудівних практиках у Європі, пе-реважно на прикладі Франції, впродовж раннього Нового часу (XVII–XVIII cт.) та ХІХ ст. у соціокультурному кон-тексті. У зв’язку з утвердженням в європейських державах абсолютистських режимів та пришвидшенням темпів урбанізації поширилася концепція "відкритого міста", звільненого від укріплень. Однак під впливом романтизму в ХІХ ст. пам’ятки оборонного зодчества були оцінені як важлива частина історико-культурної спадщини, а заразом почалася розробка методології та практичних засобів їх дослідження, консервації та реставрації.
Посилання
Винайдення традиції / За ред. Е. Гобсбаума та Т. Рейнджера; Пер з англ. М. Климчука. – К. : Ніка-Центр, 2015 – 444с.
Древняя Русь. Город. Замок. Село. – М. : Наука, 1985. – 431с.
Етимологічний словник української мови: у 7 т. – К. : Наукова думка,1982–2012.
Комбо И. История Парижа / И. Комбо. – М. : Весь мир, 2002. – 175с.
Recueil général des anciennes lois françaises. – T. XVI: mai 1610 – mai 1643. – Paris, 1829. – 556p.
Viollet-le-Duc, Eugène. Dictionnaire raisonné de l'architecture française du XI-e au XVI-e siècle. – T. VIII. –
Paris : A. Morel, 1866. – 519p.
Копієвська О. Культурний капітал як компонента сучасної держави. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2016.№ 1. К.: Міленіум. С.17-21.
Hobsbawm, E., Ranger, T. Vynaidennia tradytsii. Kyiv: Nika-Tsentr. [in Ukrainian].
Rybakov, B. A. (Ed.). (1985). Drevnyaya Rus. Gorod. Zamok. Selo. Moskva: Nauka. [in Russian].
Melnychuk, O. S. (Ed.). (1982–2012). Etymolohichnyi slovnyk ukrainskoi movy. (Vols. 1–6). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
Kombo, I. (2002). Istoriya Parizha. Moskva: Ves mir. [in Russian].
Recueil général des anciennes lois françaises. – T. XVI: mai 1610 – mai 1643. – Paris, 1829. – 556p.
Viollet-le-Duc, Eugène. Dictionnaire raisonné de l'architecture française du XI-e au XVI-e siècle. – T. VIII. –Paris : A. Morel, 1866. – 519p.
Kopievska, О. (2016). Cultural capital as a component of a modern state. Visnyk Natsionalnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv. Kyiv: Millennium, 1, 18-21 [in Ukraine.]
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.