ФОРТИФІКАЦІЙНІ ПАМ’ЯТКИ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ: ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРЕНДИ (ранній Новий час та ХІХ ст.)

Анотація

Мета дослідження полягає у з’ясуванні культурної значущості міських фортифікаційних споруд. Мето-дологія дослідження включає використання загальних логічних методів наукового пізнання: аналізу, синтезу, аналогії, а також спеціальних історичних дослідницьких методів: генетичного, що застосовувався для виявлення причинно-наслідкових зв’язків між подіями та явищами, порівняльного – для з’ясування загального та особливого історичних процесах; важливим методологічним принципом дослідження є культурна контекстуалізація форти-фікаційних пам’яток, себто ставлення до них як до складника міського культурного ландшафту. Наукова новиз-на. Продемонстровано, як міські фортифікаційні споруди поступово внаслідок складної взаємодії політичних, со-ціальних та економічних процесів перетворилися на частину історичної спадщини, варту збереження і дослідження. Висновок. Досліджена значущість фортифікаційних споруд у містобудівних практиках у Європі, пе-реважно на прикладі Франції, впродовж раннього Нового часу (XVII–XVIII cт.) та ХІХ ст. у соціокультурному кон-тексті. У зв’язку з утвердженням в європейських державах абсолютистських режимів та пришвидшенням темпів урбанізації поширилася концепція "відкритого міста", звільненого від укріплень. Однак під впливом романтизму в ХІХ ст. пам’ятки оборонного зодчества були оцінені як важлива частина історико-культурної спадщини, а заразом почалася розробка методології та практичних засобів їх дослідження, консервації та реставрації.