Музика для духових інструментів соло в епоху класицизму (на прикладі Сонати a-moll для флейти соло К.-Ф.-Е. Баха)

Анотація

Метою статті є виявлення найбільш характерних рис одноосібного духового виконавства в музиці епохи кла-сицизму, періоду від середини ХVІІІ – до початку ХІХ століть. Ціллю публікації є також проведення аналізу Сонати a-moll для флейти соло К.-Ф.-Е. Баха, на основі якого досягається розкриття специфіки духового соло означеного періо-ду. Методологія дослідження духової індивідуальної практики соло засновується на порівняльному методі, що має виявлення у співставленні сольних творів із супроводом оркестру та духової музики соло; на історичному підході, який робить можливим дотримання хронологічних рамок задля дослідження відповідних фактів та явищ, а також у викорис-танні виконавського аналізу (вивчення Сонати a-moll для флейти соло К.Ф.Е. Баха) та системно-комплексного методу (цілісне опрацювання характерологічних складових духового соло). Новизна статті зумовлюється зверненням до од-ноосібного виконавства на духових інструментах у часи музичного класицизму, а саме в період, коли великого розвитку досягає сольне виконавство із супроводом оркестру та ансамблева й оркестрова практики сфери духового академічно-го виконавства. Висновки розкривають пріоритетність імпровізаційного характеру одноосібного духового виконавства і музиці класицизму, із максимальним заглибленням в особистісно-індивідуальний світ артиста-соліста. Величезні на-дбання художньої практики соло на духових академічних інструментах, ствердженні передусім у часи музичного Баро-ко (Й.-С. Бах, Г.Ф. Телеман), у більшій мірі залишаються осторонь від масштабних еволюційних процесів європейської музично-виконавської культури періоду епохи музичногокласицизму.