РЕЦЕПЦІЯ «PEROLA BAROCCA» (ДИВОВИЖНА ПЕРЛИНА) В СУЧАСНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2019.166517Ключові слова:
рецепція Бароко, «perola barocca», розрив, сучасна мистецька практика, культурно-мистецький проект, сучасна опера, музично-театральне видовищеАнотація
Метою дослідження є розгляд сучасних рецепцій барочної культури в українських мистецьких практиках у взаємозв’язку і перетині культур різних епох. Одним із варіантів такого зв’язку культур є рецепція. Методологію дослідження становлять теоретико-інтерпретаційні моделі аналізу, метод моделювання світоглядних характеристик барокової чуттєвості в сучасних рецепціях (теоретичних і культурно-мистецьких). Наукова новизна полягає у розгляді проектної діяльності «Open Opera Ukraine» (вистава «Дідона та Еней» Г. Перселла), у розкритті актуальності барокових рецепцій в сучасному культуротоворчому процесі. Для сучасної реконструкції композиторського задуму і барокової постановочної естетики автори проекту застосували метод історично поінформованого виконавства. Естетично-просвітницька й етична функції в цьому проекті нероздільні. Осягнення геніального музичного твору, унікально поєднаного зі словом про нього, посилює його сутність як дивовижної перлини – «perolabarocca». Висновки. Рецепція культури «золотої аури» великих епох (Бароко) сприяє відновленню культурної ідентичності, застерігає від полікультурної фрагментарності, створює умови для налагодження зв’язків між культурними епохами. Мистецтво – це певний простір в цілісному полі культури. Окремі його види взаємодіють із соціокультурним середовищем. Як цілісна система вони історично мінливі, еволюціонують під впливом різних культурно-історичних факторів. Розвиток і поширення сучасних інформаційних технологій не тільки викликає до життя нові види і жанри мистецтва, а й безпосередньо впливає на процес творення й реалізації художніх творів, на характер їх сприйняття широкою аудиторією. Усвідомлення того, що сучасна людина втрачає цілісність, зазнають руйнації традиційні форми мистецтва, спонукає звернутись до культури бароко. Естетика бароко ремінісцентно перетворюється на один із визначальних маркерів масової культури.
Посилання
Бароко. Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Т. 2; [Пер. з франц.]. Львів: Дух і Літера, 2011. С. 301-315.
Беньямин В. Происхождение немецкой барочной драмы. Москва: Аграф, 2002. 228 с.
Дасса Ф. Барокко. Архитектура между 1600 и 1750 годами. Москва: Астрель, 2002. 160 с.
Делез Ж. Складка. Лейбниц и барокко. Москва: Логос, 1998. 264 с.
Жижек С. "Надо быть пессимистом в ожидании чуда..."// Худ. Журнал. 2008. № 67-68..
Ильин И. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. Москва: Интрада, 1999. 256 с.
Каган М.С. Введение в историю мировой культуры. Книга вторая. Санкт-Петербург: Петрополис, 2003. 368 с.
Липовецкий М. Концептуализм и необароко // НГ Ex libris. Москва, 2000. № 7. С. 3.
Теоретическая культурология. Москва: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга; РИК, 2005. 624 с.
Тоффлер Э. Третья волна. Москва: ООО «Издательство АСТ», 2004. 781 с.
Чижевський Д. До характерології слов’ян. Українці. Філософські твори: у 4-х томах. Т. 2. Київ: Смолоскип, 2005. С. 36-42.
Шкловський В. Конец барокко. Гамбургский счет. Статьи-воспоминания-эссе (1914-1933). Москва,1990. С. 448-454.
Calabrese, O. Lambert, C. Neo-Baroque. A Sign of the Times. Princeton Univ. Press. 2017. 252 р.
Jauss H. R. Tradycja literacka a dzisiejsza świadomość nowoczesności // Historia literatury jako prowokacja. Warszawa: Instytut Badań Literackich, 1999. р. 9-49.
Baroko. (2011). slovnyk filosofij: Leksykon neperekladnostej. T. 2; [Per. z francz.]. Lviv: Dux i Litera. pp. 301-315.
Benyamyn V. (2002). Proysxozhdenye nemeczkoj barochnoj drami. Moskva: Agraf. p. 228.
Dassa F. (2002). Barokko. Arxytektura mezhdu 1600 y 1750 godamy. Moskva: Astrel. p. 160.
Delez Zh. (1998). Skladka. Lejbnycz y barokko. Moskva: Logos. p. 264.
Zhyzhek S. (2008). "Nado bit pessymystom v ozhydanyy chuda..."// Xud. Zhurnal. pp. 67-68.
Ylyn Y. (1999). Poststrukturalyzm. Dekonstruktyvyzm. Postmodernyzm. Moskva: Yntrada. p. 256.
Kagan M.S. (2003). Vvedenye v ystoryyu myrovoj kulturi. Knyga vtoraya. Sankt-Peterburg: Petropolys. p. 368.
Lypoveczkyj M. (2000). Konceptualyzm y neobaroko // NG Ex libris. Moskva. # 7. p. 3.
Teoretycheskaya kulturologyya. (2005). Moskva: Akademycheskyj Proekt; Ekaterynburg: Delovaya knyga; RYK. p. 624.
Toffler E. (2004). Tretya volna. Moskva: OOO «Yzdatelstvo AST». p. 781.
Chyzhevskyj D. (2005). Do xarakterologiyi slov'yan. Ukrayinci. Filosofski tvory: u 4-x tomax. T. 2. Kyyiv: Smoloskyp. pp. 36-42.
Shklovskyj V. Konecz barokko. Gamburgskyj schet. Staty-vospomynanyya-эsse (1914-1933). Moskva. pp. 448-454.
Calabrese, O. Lambert, C. Neo-Baroque. (2017). A Sign of the Times. Princeton Univ. Press. p. 252.
Jauss H. R. (1999). Tradycja literacka a dzisiejsza świadomość nowoczesności // Historia literatury jako prowokacja. Warszawa: Instytut Badań Literackich. рp. 9-49.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.