Імперативна функція естетичного

Анотація

Мета дослідження:  розглянути концепцію естетичної імперативності як ефективного механізму «переформатування» людини, пробудження її душі у сучасному деформованому культурному просторі. Методологія дослідження. В статті використовуються наступні методи: порівняльно-історичний метод, який дозволяє розглянути наявні підходи щодо визначення онтологічної сутності естетичної імперативності в життєдіяльності людини; прагматичний метод, котрий використовується при екстраполяції естетичної доцільності в доцільність економічну; діалектичний метод, що дає можливість розглянути естетичну і економічну доцільність у взаємозв’язку; феноменологічний метод, пов’язаний з особливостями прояву естетичної імперативності, спираючись на конкретні приклади, почерпнуті із класичної літератури та метод абстрагування, який дозволяє досліджувати інобуття естетичної імперативності в постмодернізмі. Наукова новизна. Проведено дослідження естетичної імперативності в життєдіяльності людини і окреслено підходи до її вивчення спираючись на аналіз класичної художньої літератури, а також запропоновано до естетичного тезаурусу поняття квазікраси як різновиду естетичного явища в структурі життєдіяльності людини, що підпорядковане логіці економічній або споживацькій доцільності. Висновки. Не претендуючи на вичерпне вивчення всіх питань, пов’язаних із поставленою темою, дане дослідження мало на меті привернути увагу до проблеми естетичної імперативності. Нами було встановлено, що різні соціальні явища як прояви людської активності постають у вигляді неусвідомленої потреби: містять приховану естетичну імперативність. Письменники, художники, поети, режисери, архітектори, дизайнери та інші через мистецтво її описують і тим самим привносять у реалії соціального буття. Таким чином, естетична доцільність постає феноменом імперативності і стає імпульсом для зміни форм самого життя. Класична спадщина дає підґрунтя для розуміння та дослідження естетичної імперативності не тільки в мистецтві, але як одного з модуляторів у поведінці та діяльності людини.