ХОРЕОГРАФІЯ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ ПОЛІЖАНРОВИХ ХУДОЖНІХ ФОРМ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2019.177573Ключові слова:
поліжанровість, поліжанровість у хореографії, трансформації форм танцю, синтетичні утворення, синтезовані форми, інтеграційні форми, імпровізація.Анотація
Метою роботи є визначення особливостей хореографії як засобу вираження поліжанрових художніх форм. Методологія дослідження полягає у застосуванні діалектичного, аналітичного методів для визначення поняття поліжанровості у хореографії, виокремлення його особливостей та форм (синтезовані, інтеграційні форми та імпровізацію); функціонально-інструментальний – дослідження трансформацій форм танцю та їх впливу на зміни естетичних смаків та уподобань глядачів; компаративістський –визначення змісту понять «жанр», «поліжанровий» через розуміння мистецтва хореографії. Наукова новизна полягає у тому, що уперше досліджено закономірності поліжанровості хореографії на сучасному етапі становлення українського суспільства. Висновки. У результаті дослідження, зроблено висновок, що поліжанровість хореографії – це сучасний дух індустріального та постіндустріального суспільства. Поліжанровість була притаманна більшості культурних епох, однак найбільш інтенсифікувалась на зламі XX ст. Простіші танцювальні форми, які були пов’язані з практичною трудовою діяльності людини, відповідними віруваннями та обрядами, з їх світоглядом є більш історичним трансфером у минуле. Встановлено, що постмодерне сприйняття світу людиною відображається у поліжанровості, насиченості, еластичності та складності усіх засобів сучасної хореографії. Визначено, що поліжанровість хореографії може виступати як прийом, метод, що здатний змінити жанровий напрям твору, визначити його як щось нове, інноваційне. Більшість видів танців є синтетичними утвореннями, що вказують на поліжанровість як базове підґрунтя створення нових жанрів. Встановлено, що поліжанровість у хореографії – складне та багатоаспектне явище, яке вказує на таку властивість культури як самоорганізація та саморегулювання. При чому поліжанровість відбувається як при взаємодії тільки жанрів хореографії так і за допомогою засобів хореографії та інших видів мистецтв. Цікавим явищем є можливість взаємопроникнення жанрів різних епох.
Посилання
Кирилюк В.М. Проблеми розвитку народної хореографії в Україні. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія : Педагогічні науки. 2017. Вип. 142. С. 62-64.
Гусев В.Е. Эстетика фольклора. Л. : Наука, 1967. 320 с.
Благова Т.О. Формування теорії української народної хореографії в історико-культурологічному вимірі. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, III(30), Issue: 59, 2015. С. 27-30
Словник української мови: в 11 томах. Том 2, 1971. 508 с.
Гоцалюк А.А. Традиції в розвитку хореографічного мистецтва як віддзеркалення соціокультурної ідентичності. Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Філософія. 2015. Вип. 45(1). С. 16-27.
Рудницька, О. П. Українське мистецтво у полікультурному просторі : навч. пос.. Київ: ЕксОб, 2000. 208 с.
Горбатова, Н. О. Становлення мистецтва класичного танцю в Україні (20-30-ті рр. ХХ ст.) : автореф. дис. … канд. іст. наук. К., 2004. 18 с.
Благова Т.О. Дослідження етапів професіоналізації народно-сценічної хореографії в історико-культурній динаміці. Journal «ScienceRise: Pedagogical Education» №7(15)2017. С. 36-40.
Вагнер Р. Произведение искусства будущего. Избранные работы. М.: Искусство, 1978. С. 142–261.
Гончаренко О.М. Теоретичне підґрунтя саморегулювання господарської діяльності. Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2018. № 2. С. 23–31.
Шариков Д.І Мистецтвознавча наука хореологія як феномен художньої культури. Типологія хореографії. : монографія. К.: КиМУ, 2013. Частина III. 90 с.
Куценко С. Жанрова різноманітність народно-сценічного танцю як засіб розвитку творчого потенціалу майбутнього вчителя хореографії. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2013. № 7. С. 241-248.
Дункевич С. Г. Танцевальное телевизионное шоу как элементвизуальной культуры (на примере проекта «Танцы со звездами»). Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Т. 27 (66). 2014. № 1. С. 69–74.
Степанченко Г. У пошуках «Цвіту папороті». Українська музична газета. 2003. № 4. С. 5.
Базела Д. Д. Танцювальні шоу кінця ХХ - початку ХХІ століття. Культура і мистецтво у сучасному світі. 2015. Вип. 16. С. 84-89.
Касьянова О. Підготовка режисера-хореографа в реаліях сьогодення. Київське музикознавство. С. 54-60. URL: http://glierinstitute.org/ukr/digests/048/8.pdf. (дата звернення 12 жовтня 2018 р.).
Kirilyuk, V.M. (2017). Problems with the development of folk choreography in Ukraine. Bulletin of Chernigivsky National Pedagogical University. Seriya: Pedagogical sciences, 142, 62-64 [in Ukrainian].
Gusev, V.E. (1967). Aesthetics of folklore. L.: Science [in Russian].
Blagova, T.O. (2015). Formula theory of Ukrainian folk choreography in the history-culturological vimiri. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, III (30), 59, 27-30 [in Ukrainian].
Dictionary of Ukrainian Language: 11 volumes. (1971). Volume 2 [in Ukrainian].
Gotsalyuk, A.A. (2015). Traditions in the development of choreographic mysticism as a part of social and cultural identity. Bulletin of Kharkiv National Pedagogical University, Names of G. S. Skovorodi. Philosophy, 45 (1), 16-27 [in Ukrainian].
Rudnytska, O. P. (2000). Ukrains'ke mysticism in the field of cultural culture. K .: ExOb [in Ukrainaian].
Gorbatova, N. O. (2004). Stavlennya mytstva classical dance in Ukraine (20-30-th pp. XX century). K. [in Ukrainian].
Blagova, T.O. (2017). Doszdzhennya etapіv profesionalіzatsії folk-scenes choreography in historical and cultural dynamics. ScienceRise: Pedagogical Education, 7 (15), 36-40 [in Ukrainian].
Wagner R. (1978). Artwork of the Future Selected Works. M .: Art 42–261 [in Ukrainian].
Goncharenko, O.M. (2018). Theoretical pіdґruntya self-regulation of gosparskoi dіyalnostі. Calling trade: economics, financial, right, 2, 23–31 [in Ukrainian].
Sharikov, D.I (2013). Mystetstvoznachcha science of choreology as a phenomenon of artistic culture. Typology choreographer. K .: KiMU, Part III [in Ukrainian].
Kutsenko, S. (2013). Zhanrova different people’s folk-stage dance I’m inspired by the creative potential of the mayor of the choreographer. Problem pidovotki sudacnogo vchiteli, 7, 241-248 [in Ukrainian].
Dunkevich, S. G. (2014). Dance television show as an element of visual culture (on the example of the project “Dancing with the Stars”). Scientific notes of the Vernadsky Tauride National University. Series “Philosophy. Culturology. Political science. Sociology", 27 (66), 1, 69–74 [in Ukrainian].
Stepanchenko, G. (2003). At the curse of “Color Fern”. Ukrainian music newspaper, 4, 5 [in Ukrainian].
Basel, D.D. (2015).Tantsyuvalnі show kіntsya XX - the cob XXI stolittya. Culture and mysticism in the present day svіtі, 16, 84-89 [in Ukrainian].
Kasyanova, O. (2018). Training director-choreographer in realiyah sigodennya. Kyivske muzikoznavstvo, 54-60. URL: http://glierinstitute.org/ukr/digests/048/8.pdf. Date of the beast December 12, r. [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.