ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРИ В ПАРАДИГМІ БАГАТОВИМІРНОСТІ

Автор(и)

  • Тетяна Уварова

DOI:

https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2019.191331

Анотація

Мета статті полягає в розробці нової методологічної моделі дослідження культури, побудованій на пара- дигмі багатовимірності, яка склалась у філософії. Методологічна основа наукової розвідки ґрунтується на пара- дигмі багатовимірності, що склалась у філософії. Концептуальним методологічним ядром дослідження є систем- ний аналіз, який дозволяє розглядати культуру як багатовимірну, складну, цілісну, нелінійну систему, яка самоорганізується. Філософський метод багатовимірного аналізу як одночасності вимірювання множини еле- ментів різноманітними способами за допомогою різноманітних мір, уможливлює дослідження культури як систе- ми. Наукова новизна полягає в осмисленні можливості застосування філософського методу багатовимірного аналізу в дослідженні культури, а також його дослідницького потенціалу в культурології. Висновки. Незважаючи на широке введення у науковий дискурс ідей багатовимірності, багатовимірність культури в цих позиціях не експлікована. Метод багатовимірного аналізу не використовувався в дослідженнях культури. У понятті "багато- вимірність" існує термінологічна невизначеність та поняттєвий різнобій. У гуманітарних дослідженнях це поняття використовується переважно метафорично. Конкретного інструментарію дослідження не було вироблено. Зроб- лено висновок, що філософські методологічні установки і принципи, засвоєння яких саме ознаменовує нинішню революцію у науковому знанні, можуть слугувати загальним орієнтиром в дослідженні культури.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-22

Номер

№ 4 (2019)

Розділ

Культурологія

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.