ДОСЛІДЖЕННЯ КУЛЬТУРИ В ПАРАДИГМІ БАГАТОВИМІРНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2019.191331Анотація
Мета статті полягає в розробці нової методологічної моделі дослідження культури, побудованій на пара- дигмі багатовимірності, яка склалась у філософії. Методологічна основа наукової розвідки ґрунтується на пара- дигмі багатовимірності, що склалась у філософії. Концептуальним методологічним ядром дослідження є систем- ний аналіз, який дозволяє розглядати культуру як багатовимірну, складну, цілісну, нелінійну систему, яка самоорганізується. Філософський метод багатовимірного аналізу як одночасності вимірювання множини еле- ментів різноманітними способами за допомогою різноманітних мір, уможливлює дослідження культури як систе- ми. Наукова новизна полягає в осмисленні можливості застосування філософського методу багатовимірного аналізу в дослідженні культури, а також його дослідницького потенціалу в культурології. Висновки. Незважаючи на широке введення у науковий дискурс ідей багатовимірності, багатовимірність культури в цих позиціях не експлікована. Метод багатовимірного аналізу не використовувався в дослідженнях культури. У понятті "багато- вимірність" існує термінологічна невизначеність та поняттєвий різнобій. У гуманітарних дослідженнях це поняття використовується переважно метафорично. Конкретного інструментарію дослідження не було вироблено. Зроб- лено висновок, що філософські методологічні установки і принципи, засвоєння яких саме ознаменовує нинішню революцію у науковому знанні, можуть слугувати загальним орієнтиром в дослідженні культури.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
