« ДІАЛОГИ » Д. ШОСТАКОВИЧА І Б. ЛЯТОШИНСЬКОГО (НА ПРИКЛАДІ СИМФОНІЙ №1
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.4.2019.194928Ключові слова:
Лятошинський, Шостакович, симфонія, воля до знання, вітаїзм.Анотація
Мета статті. Дослідити Симфонії ғ1 Лятошинського і Шостаковича у парадигмі «композитор і його час». Розкрити причини двоїстої рефлексії композиторів на художню систему соцреалізму у світлі проблематики «композитор і тоталітарна система». Методологія. Застосовано компаративний, історичний, логіко-аналітичний методи, що дозволило розкрити відмінності «волі до істини» у творчості кожного мистця. Проведено дослідження компромісних засобів самовираження як реакції на історичні події. Наукова новизна. Вперше Симфонії ғ1 розглядаються в аспекті реалізації твору як «волі до істини», виявленої мовою мистецтва (символічно, метафорично, алегорично, емоційно). Наголошено на важливості вивчення феномену геніальності у ранній період творчості. Піднімається питання ідеологічної фальсифікації змісту творів у радянському музикознавстві. Логіка симфонічного мислення Лятошинського виявляє суть творчої місії мистця як захисника свободи національної свідомості. Філософія вітаїзму розкривається у Симфонії ғ1 Лятошинського як імпульс ідентифікації митця на тлі етнічних джерел. Симфонія ғ 1 Шостаковича трактується як пророцтво руйнівних сил злочинної влади. Висновки. Феномен композиторської творчості як «волі до істини» кореспондує з терміном «волі до знання», введеним в орбіту постмодерністської термінології М. Фуко. Шостакович і Лятошинський як свідки і музичні історики деструктивної епохи зафіксували в симфоніях власний трагічний досвід відродження ірраціонального архетипу «несвідомої більшості». Творчі прояви генія – резервуар таємного знання істини.
Ключові слова: Лятошинський, Шостакович, симфонія, воля до знання, вітаїзм.
Посилання
Акопян Л. Дмитрий Шостакович: Опыт феноменологии творчества. СПб.: Буланин, 2004. 474 с.
Арановский М. Вызов времени и ответ художника. Музыкальная академия. М.: Композитор, 1997,
ғ 4. URL: http://www.opentextnn.ru/music/personalia/shostakovich/?id=1038 (дата звернення 11.5.2017).
Арановский М. Расколотая целостность. Русская музыка и XX век. М.: 1997. C. 820 – 841.
Вышинский В. Симфонизм Шостаковича и Малера: движение как структурирующий и музыкально-
драматургический фактор: дис. ... канд. искусствовед.: 17.00.03 / Виталий Вышинский. К., 2011. 223 с.
Єфіменко А. Третя симфонія Лятошинського: про перше виконання твору в Німеччині. Українська му-
зика: науковий часопис. ғ 2 (20). Львів: ЛНМА, 2016. С. 101-114.
Козаренко О. Феномен української національної музичної мови. Львів: НТШ, 2000. 284 с.
Самчук Улас. На твердій землі. Торонто: Укр. Кредитова Спілка, 1967. 390 с. Електронна бібліотека
ЛитМир. URL: https://www.litmir.me/br/?b=246386&p=76 (дата звернення 21.5.2017).
Словник літературознавчих термінів. URL: http://www.ukrlit.vn.ua/info/dict/f1wn7.html (дата звернення
5.2017).
Eigen Manfred. Mozart oder unser Unvermögen, das Genie zu begreifen. Naturwissenschaftliche Rund-
schau. 38. Jh./Heft 9. Stuttgart: Wissenschaftliche Verlagsgesellschaft, 1985. URL: http://archiv.ub.uni-
heidelberg.de/volltextserver/3404/12/HD3.pdf (дата звернення 29.8.2017)
Foucault Michel. Kritik des Regierens. Schriften zur Politik. Berlin: Suhrkamp, 2010: S. 237-257.
Hoffmann E.T.A. Der Kapellmeister Johannes Kreisler an den Baron Ballborn. Hoffman‘s Sämtliche Werke
in einem Bande. Paris: Baurdis, 1841. 1156 S.
MacDonald I. The New Shostakovich. Boston: Northeastern University Press, 1990. 339 p.
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
