"LIBUSE" by B. SMETANA IN TERMS of CULTURE THE NATIONAL GLORIFICATION
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2020.196579Ключові слова:
, "Libushe" by B. Smetana, cult, culture, national glorification, liturgical foundations of the composition structure, pie-tism by Y.S. Bach.Анотація
The purpose of the article is to highlight the positions of the current side of the Opera concept of "Libushe". It is relevant for the modern creative life of Smetana, where the signs of national glorification are concentrated, indicative, as a principle of expression, for the postmodern and post-postmodern cultural space. The methodology of the research is based on art criticism focusing on the culture of glorification. It comes from the cult instructions in the concept of P. Florensky, developments in the culture of dithyramb in O. Losev, ideas about the religious and cult principles of positive ritual in E. Durkheim. Art criticism in the development of cult installations of B. Asafiev's research considers the principles of consideration of the composition "Libushe" by B. Smetana and defines analytical, historical-descriptive, comparative-stylistic, interdisciplinary-comparative methods. The scientific novelty of the work is as follows: for the first time in the domestic cultural studies and artistic developments focused attention on the cultural phenomenon of worship as part of the expression of the national idea of the composition of the musical-a stage performance called Opera. Conclusions. Generalization of the spiritual-semantic and dramaturgical specifics of "Libushe" Would. B. Smetana allows us to put forward the concept of quasi-liturgical content of the named work. This poetics reveals creative and ideological parallels to the stage performance of "Ruslan and Lyudmila" by M. Glinka as the "Slavic Liturgy". According to B. Asaf'ev, both before Wagner's musical and theatrical heritage and its mythopoetic attitudes and before the Pasion of J. S. Bach-piest, he realized that Lutheranism was in contact with the Byzantine liturgical practice.Посилання
Асафьев Б. Симфонические этюды. Л.: Музыка, 1971. 264 с.
Гегель Г. Лекции по истории философии. URL: https://mybook.ru/author/fridrih-gegel/lekcii-po-istorii-filosofii-2/read/ (дата звернення: 05.09. 2019 р.).
Гудман Ф. Магические символы. М.: Золотой век, 1995. 289 с.
Друскин М. История зарубежной музыки. Вторая половина XIX века. М.: Музыка, 1980. Вып. 4. 528 с.
Каминская-Маркова Е. Н. Методология музыкознания и проблемы музыкальной культурологии. К 50-летию педагогической деятельности. Одесса: Астропринт, 2015. 532 с.
Лосев А. Античная музыкальная эстетика. М.: Музыка, 1960. 194 с.
Маркова Е. Интонационность музыкального искусства. Киев: Музична Україна, 1990. 182 с
Муравська О.В. Східнохристиянська парадигма європейської культури і музика XVIII-XX століть: мо-нографія. Одеса: Астропринт, 2017. 564 с.
Уилсон-Диксон Э. История христианской музыки. СПб.: Мирт, 2003. 428 с.
Pahlen K. Das neue Opernlexikon. München: Seehamer Verlag, 2000. 1023 S.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.