ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЇ «КОМПОЗИТОР – СЛУХАЧ» У ХОРОВОМУ ВИКОНАВСТВІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2020.220550Ключові слова:
комунікація, композитор, диригент, хоровий колектив, слухач.Анотація
Мета роботи. Розкрити особливості комунікативного процесу в ланці «композитор – слухач» у діяльності хорового колективу. Теоретико-методологічне підґрунтя статті складають принципи пізнання, відображені в системному, хорознавчому, виконавському підходах. Використання цих методологічних основ у сукупності дозволяє визначити найбільш проблемні сторони явища комунікації в хоровому виконавстві, зокрема у взаємодії головних його фігурантів: композитора, диригента, хорового колективу, слухачів. Наукова новизна. У статті схарактеризовано важливі прикмети спілкування диригента з хором у таких його ланках: композитор – диригент, диригент – хоровий твір, диригент – хоровий колектив, диригент – слухач; виокремлено роль диригента – головного суб’єкта комунікації, що забезпечує обмін інформацією між її учасниками. Висновки. На основі вивчення теоретичних джерел і узагальнення власного практичного досвіду вирізнено головні аспекти комунікації в хоровому виконавстві з урахуванням ключового завдання диригента: майстерне, точне, переконливе «прочитання» партитури, вивчення й озвучення якої вимагає загальних і музичних знань, психолого-педагогічної компетентності, диригентських умінь і навичок.
Посилання
Ananev, B. (1999). Tasks of the psychology of art. Psychology of artistic creativity. Minsk: Harvest [in Belarusian].
Asafev, B. (1971). Musical form as a process. Leningrad : Muzyka [in Russian].
Bagrynovskyj, M. (1963). Bases of conducting technique. Moskva: MOSKVA [in Russian].
Bermes, I. (2008). Conductor’s art: polyfunctional measurements. Drogobych: VRV DDPU im. I. Franka [in Ukrainian].
Ginzburg, L. (1981). Favorites. Moskva: Sovetskiy kompozitor [in Russian].
Erzhemskiy, G. (1993). Patterns and paradoxes of conducting. Sankt-Peterburg: Dean [in Russian].
Zhivov, V. (2003). Choral performance. Theory. Methodology. Practice. Moskva : VLADOS [in Russian].
Ivanov, K. (1983). The magic of music. Moskva: Molodaya gvardiya [in Russian].
Kagan, M. (1996). Culture philosophy. Sankt-Peterburg: Metropolis [in Russian].
Kazachkov, S. (1998). The choir conductor is an artist and teacher. Kazan: Izd-vo Kazanskoy gos. кonservatorii [in Tatar].
Kogoutek, Ts. (1976). Technique composition in the twentieth century. Moskva: Muzуka [in Russian].
Kolessa, M. (1973). Fundamentals of conducting technique. Kyiv: Musical Ukraine [in Ukrainian].
Korsаkova, I. Musical communication: genesis and historical and cultural transformations. Retrieved from http: //files.msuc.org/diss/04/korsakova_dis.pdf.pdf [in Russian].
Mazel, L. (1978). Questions analysis of music. The experience of the convergence of theoretical musicology and aesthetics. Moskva: Sovetskiy kompozitor [in Russian].
Medushevskiy, V. (1976). On the laws and means of artistic impact of music. Moskva: Muzуka [in Russian].
Morozov, V. (1995). Non-verbal communication. Psychological Journal. (Vol. 14), (№ 2), (pp. 18‒31) [in Russian].
Musin, I. (1967). Conducting technique. Leningrad: Muzyka [in Russian].
Olhov, K. (1979). Questions of the theory of conducting technique and teaching choir conductors. Leningrad: Muzyka [in Russian].
Pazovskiy, A. (1975). Notes conductor. Conductor performance: Practice. Theories. Aesthetics. L.Ginzburg (Ed.). Moskva: Muzуka [in Russian].
Rubinshteyn, S. (2016). Basics of General Psychology. Sankt-Peterburg: Piter [in Russian].
Stanislavskiy, K. (2016). Actor’s work on himself. Moskva: AST [in Russian).
Tremzina, O. (2014). Conductor’s gesture as an artistic phenomenon. Candidate’s thesis. Saratov [in Russian].
Bulez, P. (2005). Landmarks. Volume III. Music lessons: two decades of teaching at the College of France (1976–71995). Parizh: Vidavets Kristian Burgua [in French].
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
