ДРАМАТИЧНЕ СОПРАНО ЯК ТЕМБР-АМПЛУА В ЙОГО ПЕРЕЛОМЛЕННІ В ПАРТІЇ ЛІЗИ З «ПІКОВОЇ ДАМИ» П.ЧАЙКОВСЬКОГО
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2020.220577Ключові слова:
сопрано, оперний спів, «Пікова дама», П.І.Чайковський.Анотація
Метою дослідження є узагальнення матеріалів стосовно тембральної виразності вокалу драматичного сопрано в його історичній генезі в «россінієвському досконалому» сопрано в аналогії до амплуа героїні драматичного театру, а також аналіз партії Лізи з «Пікової Дами» П.Чайковського як повноти втілення виразності драматичного сопрано в його похідності від «россінієвської досконалості» сопранової виразності. Методологічною основою роботи є інтонаційний підхід школи Б.Асаф’єва в Україні із властивим йому лінгвістико-культурологічним аспектом трактування музикознавчого методу, з опорою на аналітико-структурний принцип і опорою на порівняльні стилістичні характеристики, герменевтично-інтерпретаційний ракурс музичної семіотики і подальших розробок того в працях І.Ляшенка, О.Сокола, О. Маркової, І.Зінків, А.Кулієвої, Т.Бояренко та ін. Наукова новизна роботи визначається оригінальністю розуміння аналогії оперної тембрально-вокальної вираженості співу із сценічно-зовнішнім виявленням амплуа в драматичному театрі, в даному разі це амплуа драматичного сопрано як втілення героїчного характеру. Вперше в українському музикознавстві у вказаному ракурсі проаналізовано партію Лізи з «Пікової Дами» П.Чайковського. Висновки. Аналіз партії Лізи в «Піковій Дамі» П.Чайковського демонструє повноту прояву в неї можливостей драматичного сопрано в цій партії, де має місце впровадження героїчного комплексу «россінієвських» голосів. Такою є сутність цієї партії й сценічного-поведінкового втілення її: вона – ангел-хранитель пропащого обранця, прийняття нею Обраності й вірність спокутному мучеництву утворюють високий моральний принцип трактування ролі. Амплуа драматичного сопрано реалізується з опорою на можливості россінієвського досконалого сопрано, що символізувало в романтичній-реалістичній опері ХІХ і народжуваній символістській драмі ХХ століття типологію поводження-характеру, вираження якого органічно з’єднане з можливостями високого вокалу в прояві головної типологічної характеристики опери як музичної драми.
Посилання
Alshvang A. (1967) P.I. Chaikovskij. Moscow, Muzyka [in Russian]
Gorovich B. (1984) Opera house. Leningrad, Muzyka [in Russian]
Gudman F. (1995) Magic symbols. Moscow, Izdat.Assoc.Duhov.objedinenila “Zolotoj vjek” [in Russian].
Маrkоvа О. ( 2012) The problems of music culturology. Оdеssа, Аstrоprint, P. 99-134 [in Ukrainian]
The mythological dictionary (1991) Editor S. Averincev and others. Moscow, Sov.enciklopediya [in Russian].
The soviet encyclopedic dictionary. (1984) Moscow, Sov.enciklopediya [in Russian].
Stahevich A.(2000) Art bel canto in italian opera XVII-XVIII cetury. Harkov [in Ukrainian].
Figner Medeja Ivanovna [А.P. Grigorjeva, Figner Nikolaj Nikolajevich (1981) Musical encyclopedia in 6 volumes. Editor-in-chief Ju.Keldysh. V. 5. Moscow, Sov.encyklopedija. P. 798 [in Russian].
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.