АНТРЕПРЕНЕРСТВО ТА АНГАЖЕМЕНТ ЯК ФОРМИ ПРОДЮСЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.240094Анотація
Мета роботи полягає у розгляді та виявленні особливостей антрепризи й ангажементу як форм продюсерської діяльності в контексті становлення професії продюсера у період кінця ХІХ – початку ХХ ст. Методологія дослідження передбачає застосування культурно-історичного методу для осмислення культурно-історичних особливостей виникнення професії продюсера, розуміння суті антрепризи й ангажементу як форм продюсерської діяльності. Наукова новизна. З позицій культурно-історичного підходу представлено авторське визначення антрепризи й ангажементу як концептів гуманітарного знання і бізнес-реальності, відображено сутність і специфіку цих явищ як форм продюсерської діяльності. Висновки. Антрепренерство та ангажемент в контексті формування масової культури є дієвими формами становлення продюсерської діяльності у сфері масової культури. Показано, що у закладах антрепризного типу роль продюсера виконували як підприємці так і митці – актори, режисери, драматурги. Означена тенденція зберігається й донині, проте діяльність продюсера постійно трансформується та вдосконалюється.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.