АНТРЕПРЕНЕРСТВО ТА АНГАЖЕМЕНТ ЯК ФОРМИ ПРОДЮСЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.2.2021.240094Анотація
Мета роботи полягає у розгляді та виявленні особливостей антрепризи й ангажементу як форм продюсерської діяльності в контексті становлення професії продюсера у період кінця ХІХ – початку ХХ ст. Методологія дослідження передбачає застосування культурно-історичного методу для осмислення культурно-історичних особливостей виникнення професії продюсера, розуміння суті антрепризи й ангажементу як форм продюсерської діяльності. Наукова новизна. З позицій культурно-історичного підходу представлено авторське визначення антрепризи й ангажементу як концептів гуманітарного знання і бізнес-реальності, відображено сутність і специфіку цих явищ як форм продюсерської діяльності. Висновки. Антрепренерство та ангажемент в контексті формування масової культури є дієвими формами становлення продюсерської діяльності у сфері масової культури. Показано, що у закладах антрепризного типу роль продюсера виконували як підприємці так і митці – актори, режисери, драматурги. Означена тенденція зберігається й донині, проте діяльність продюсера постійно трансформується та вдосконалюється.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.