Зарубіжний досвід комерціалізації графіті: від заперечення – до співпраці
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2022.266072Анотація
Метою роботи є осмислення процесу комерціалізації графіті в країнах Європи та США, визначення специфіки взаємодії графіті-художників з рекламною індустрією та приватними компаніями. Методологія дослідження передбачає використання аксіологічного, семіотичного, компаративного аналізу, герменевтичної інтерпретації на основі міждисциплінарного – культурологічного та мистецтвознавчого підходів. Зазначений методологічний інструментарій дав змогу з’ясувати особливості включення графіті до комерційної сфери та ставлення графіті-художників до означеного явища. Наукова новизна роботи полягає у виявленні динаміки включення графіті до комерційного виміру мистецтва, визначенні класифікації поведінкових патернів у ставленні райтерів до «монетизації» їх творчості. Висновки. У європейських країнах та США графіті подолало бар’єр ворожнечі із суспільством й ототожнення з бунтарським виявом маргіналізованих груп та набуло ознак легітимізованої форми мистецтва, парадоксально не втративши при цьому романтизованої злочинної автентичності, що зробила його комерційно затребуваним об’єктом творчості. Взаємодія графіті-райтерів з комерційним виміром мистецтва зазнала змін. Основними поведінковими патернами в ставленні райтерів до комерціалізації графіті є негативні, інтегративні та нейтральні, відповідність до яких визначається ступенем взаємодії з представниками бізнесу та владних структур.
Ключові слова: вуличне мистецтво, графіті, комерціалізація, графіті-райтер, реклама, компанія.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.