Зарубіжний досвід комерціалізації графіті: від заперечення – до співпраці
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.3.2022.266072Анотація
Метою роботи є осмислення процесу комерціалізації графіті в країнах Європи та США, визначення специфіки взаємодії графіті-художників з рекламною індустрією та приватними компаніями. Методологія дослідження передбачає використання аксіологічного, семіотичного, компаративного аналізу, герменевтичної інтерпретації на основі міждисциплінарного – культурологічного та мистецтвознавчого підходів. Зазначений методологічний інструментарій дав змогу з’ясувати особливості включення графіті до комерційної сфери та ставлення графіті-художників до означеного явища. Наукова новизна роботи полягає у виявленні динаміки включення графіті до комерційного виміру мистецтва, визначенні класифікації поведінкових патернів у ставленні райтерів до «монетизації» їх творчості. Висновки. У європейських країнах та США графіті подолало бар’єр ворожнечі із суспільством й ототожнення з бунтарським виявом маргіналізованих груп та набуло ознак легітимізованої форми мистецтва, парадоксально не втративши при цьому романтизованої злочинної автентичності, що зробила його комерційно затребуваним об’єктом творчості. Взаємодія графіті-райтерів з комерційним виміром мистецтва зазнала змін. Основними поведінковими патернами в ставленні райтерів до комерціалізації графіті є негативні, інтегративні та нейтральні, відповідність до яких визначається ступенем взаємодії з представниками бізнесу та владних структур.
Ключові слова: вуличне мистецтво, графіті, комерціалізація, графіті-райтер, реклама, компанія.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License International CC-BY, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.