ОСОБЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОЇ КУЛЬТУРНОЇ ПОЛІТИКИ ІСПАНІЇ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2024.302032Анотація
Мета дослідження – на основі аналізу нормативно-правових документів та комунікаційної діяльності культурних інституцій визначити концептуальні особливості зовнішньої культурної політики Іспанії. Методологія дослідження. Найважливіші результати дали узагальнення та систематизація фактів, які ґрунтуються на різних документах, вивчення яких здійснювалося за допомогою когнітивного та контент-аналізу. Інституційний і комунікаційний підхід допомогли розглянути систему зовнішньої культурної дипломатії на основі представлення діяльності низки відповідних організацій з використанням структурно-функціонального методу. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі досвіду реалізації Іспанією основних принципів зовнішньої культурної політики. Висновки. Щодо зовнішньої культурної політики Іспанія дотримується європейських принципів: у країні існує досить розвинена нормативно-правова база і дієвий механізм просування своєї культури. Іспанський досвід у реалізації культурної політики не є унікальним, проте може вважатися успішним, зокрема щодо створення окремих інституцій, основна діяльність яких спрямована виключно на просування інформації про країну, її історію, культуру та мову. Офіційні документи окреслюють значення зовнішньої культурної політики країни як самостійного напряму діяльності. Аналіз документів також дає змогу прослідкувати еволюцію у реалізації культурної політики та її вплив на різні сфери життя суспільства, ефективність та успішність її положень. Етапи формування культурного сектора як самостійного, відповідно до прийнятих документів і діяльності інституцій, свідчать про взаємозв'язок між ними та наступність принципів, на яких вони базуються.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
