ГЕРОЇЗАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН СУЧАСНОЇ МЕДІАКУЛЬТУРИ
DOI:
https://doi.org/10.32461/2226-3209.1.2024.302044Анотація
Мета статті – виявити особливості феномену героїзації на основі аналізу теоретико-практичного дискурсу сучасної медіакультури. Методологія дослідження. Застосовано метод теоретичного дослідження, аналітичний метод, метод термінологічного аналізу, структурно-функціональний метод, феноменологічний метод та ін. Наукова новизна. Досліджено героїзацію як феномен сучасної медіакультури; актуалізовано розуміння героїчного в українській медіакультурі початку ХХІ ст.; на основі аналізу теоретико-практичного дискурсу виявлено характерні риси героїзації в медіакультурі; проаналізовано етапи і стратегії героїзації, а також розглянуто місце та роль суб’єктів героїзації. Висновки. Характерним для процесу героїзації є: приписування героїзованій постаті специфічних героїчних якостей і з посиланням на досягнення, ставлення або вчинок. Атрибуція та медіакомунікація героїчних вчинків або героїчних якостей зазвичай реалізується засобами «героїчного медіанаративу». Суб’єктами процесу героїзації є власне герой, його прибічники або супротивники та аудиторія, що спостерігає за героїзацією. В сучасному теоретичному дискурсі розрізняють різні фази героїзації: початкове затвердження героя; фаза позитивного (у формі захоплення та шанування) або негативного (відкидання та демонізація) резонансу; фаза закріплення через культурні практики; дегероїзація, що включає всі процеси, які призводять до втрати чи позбавлення статусу героя. Типовими стратегіями героїзації в медіакультурі є перипетія, агональність, антропоморфізація та концентрація дії, а також ряд стратегій, що спираються на специфічну для певного періоду та культури героїчну семантику.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
3.Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.