Жанрово-стильові метаморфози німецької хорової кантати XVIII–XIX cтоліть

Анотація

Мета роботи – виявлення жанрово-стильових і духовно-змістовних настанов німецької хорової кантати та особливостей її буття в музично-історичній традиції XVIII–XIX століть. Методологія роботи має комплексний характер і базується на поєднанні засад міждисциплінарного, історико-типологічного, герменевтичного, мистецтвознавчого та жанрово-стилістичного мето­дів дослідження. Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше запропоновано узагальнення поетико-інтонаційної специфіки німецької духовної кантати XVIII–XIX століть та її жанрово-стильових метаморфоз в зазначений період. Висновки. Жанрова специфіка німецької духовної кантати визначена її контактністю з богослужбовою практикою німецької протестантської церкви. Цей жанр безпосередньо співвідносний з церковною проповіддю і тому іменувався «проповідницькою музикою», «мотетом», «концертом», «діалогом», узагальненими поняттям Hauptmusik («Головна музика дня»). Контактність німецької духовної кантати з її італійськими аналогами і оперою не виключала наявності у ній самобутніх рис, серед яких домінує опора протестантський хорал, на традиційні для XVII–XVIII ст. поліфонічні форми, на значну роль інструментального початку. Істотною рисою жанру можна вважати її образно-смислову спрямованість на відтворення сакральних аспектів життєвого шляху людини, її духовного сходження-перетворення, інтерпретованих в контексті настанов лютеранського віросповідання. Німецька романтична кантата, репрезентована у творчості Р. Шумана, Ф. Мендельсона, Р. Вагнера, Й. Брамса, з одного боку, відобразила широкий жанрово-стильовий спектр творчих пошуків названих авторів, у рамках яких кантата синтезувалася з типологією різноманітних жанрів – від камерного вокального циклу, лідершпіля аж до ораторії, драматичної сцени (у творчості Р. Шумана). З іншого боку, звернення романтиків до поетики хорової кантати символізувало відродження німецької духовно-музичної традиції, узагальненої ім’ям Й. С. Баха, що знайшло безпосереднє відтворення у кантатних композиціях Ф. Мендельсона, Р. Вагнера («Братська трапеза Апостолів») та творах Й. Брамса. При всій відмінності текстової основи творів названих авторів та їх естетичних настанов (Й. В. Ґете, М. Хорн, Т.Мур, парафрази біблійних текстів тощо), єднальною їх якістю виступає «пам’ять жанру», орієнтована на відтворення духовного шляху індивіда та високого дидактико-етичного сенсу його внутрішнього Преображення.