ТАНЦТЕАТР У МЕЖАХ ТРАДИЦІЙ ЕКСПРЕСІОНІСТСЬКОГО ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА

Анотація

Мета статті – на основі врахування трансформації культурно-історичних і мистецько-світоглядних чинників проаналізувати основні мистецькі засади становлення театрів танцю, зокрема у межах експресіоністського хореографі-чного мистецтва та з урахуванням творчих пошуків П. Бауш. Методологія дослідження полягає у застосуванні мистец-твознавчого, культурологічного та біографічного підходів для аналізу теоретично-мистецького та практичного підґрунтя творчості провідного німецького хореографа П. Бауш та її ролі у становленні сучасних напрямів хореографічного мис-тецтва. Наукова новизна полягає у концептуалізації уявлень про основні естетико-теоретичні аспекти формування та ціннісно-мистецькі здобутки хореографічного мистецтва 70-х років ХХ століття на прикладі творчих пошуків П. Бауш, які визначили становлення танцтеатрів та їх актуальність для сучасної хореографії, зокрема у руслі посилення інтересу до танцювального мистецтва. Висновки. П. Бауш є засновником нового театрально-танцювального напряму – танцтеат-ру. Акцентуючи увагу на внутрішньосуб’єктивному аспекті людського життя, застосовуючи трагічно-неестетичні форми його хореографічного втілення на сцені, що характерно для німецького експресіоністського танцю, вона створила нову театрально-пластичну мову, яка почасти відійшла від традицій німецької хореографії першої половини ХХ століття. Ідеї П. Бауш та їх практичне втілення стали основою формування нових підходів не лише до хореографічного мистецтва, а й до театрального.