Стилістика символізму в композиторсько-виконавській діяльності: кінець ХVIII – початок ХІХ століття

Анотація

Мета дослідження. Дослідження присвячене розкриттю ролі та виявленню стилістичних особливостей прояву символізму в контексті культурно-мистецьких тенденцій межі XVIII-XIX століть у сфері композиторсько-виконавської діяльності. Методологічною основою дослідження виступають позиції інтонаційного підходу школи Б. Асаф 'єва, продовжені розробками польських музикознавців (Р. Інгардена, 3. Лісса та ін.), а також німецького музикознавства (Д.Кемпер, X. Штегер та ін.), які органічно поєднали цю стилістичну позицію з предсимволістськими тенденціями. Відповідно, залучені праці, які висвітлюють методологію символізму в її музично-інструментальному прояві (Ж.Кассу). Наукова новизна полягає в тому, що виокремлені стилістичні особливості та роль предсимво-лічних і власне символічних показників у інструментально-фортепіанній специфіці їх переломлення у сфері ком-позиторсько-виконавської діяльності на рубежі XVIII-XIX століть. Висновки. Предсимволістські риси раннього романтизму визначають жанрові уподобання у мистецтві в цілому та в музиці в першу чергу, а саме: відображен-ня ознак церковного символізму в мистецтві, що формувалося у руслі "кельтоманії" кінця XVIII – початку XIX ст. і висунуло ноктюрн як образ, що поєднував друїстичний культ Місяця і раннього християнського псалмоспіву; інте-рес до тем-знаків, жанрів -знаків, у числі яких жанрові типології прелюдії-етюду (відобразили у романтичній версії естетичного "вознесіння" того, що у прийнятій поза романтизмом естетичній класифікації трактувалося як буден-не, непомітне); німецький бідермаєр, з його тяжінням до втілення "ампіру у камерності" (провокував пошуки худо-жнього монументалізму в "малих" жанрах типу прелюдії-етюду-ноктюрну та ін.).