Про склад оркестру і принципи оркестрового письма в Concerto grosso G-dur № 2 Й. Г. Пізенделя

Анотація

Мета роботи. У статті вивчаються принципи оркестрового письма в інструментальних творах Й. Г. Пізенделя (1687 – 1755) у контексті жанрової еволюції німецької оркестрової музики першої половини і середини ХVІІІ століття. Матеріал для аналізу – Сoncertо grossо № 2 G-dur. Методологія дослідження полягає в комплексному підході до вивчення вказаних явищ і ґрунтується на застосуванні аналітичного та компаративного методів. Наукова новизна. Протягом першої половини і середини ХVІІІ століття в німецькій інструментальній музиці відбувається інтенсивний розвиток сольного виконавства і зростає роль індивідуальної майстерності музикантів, триває формування нових жанрів, у яких можна показати виконавські можливості. Одним з них став жанр інструментального концерту, у якому через тріаду «сoncertо grossо – сольний інструментальний концерт – концертна симфонія» чітко відобразилася поетапність переходу від барокового до ранньокласицичного стилю. Аналізований твір Й. Г. Пізенделя, як і вся спадщина митця у цілому, уособлює початковий етап цих процесів. Висновки. Concerto grosso G-dur № 2 написаний у типовій концертній формі, з багаторазовим чергуванням ритурнелю, який виконується усіма інструментами капели, та музичних побудов, що виконуються окремою групою інструменталістів – т. зв. тріо. Композитор намагається слідувати традиції і старанно вибудовує типову композицію, з багаторазовим проведенням блискучого ритурнелю в різних тональностях та епізодами сольно-ансамблевого типу, які фактурно контрастують повнозвучному туттійному викладу. Склад голосів у tutti: 2 скрипки, альт, бас (віолончель і клавесин), 2 флейти, 2 гобої, фагот, 2 валторни. У тріо беруть участь дві флейти, два гобої і фагот як солісти, а також інструменти групи basso continuo. Флейти і гобої солюють почергово, однак доволі часто об’єднуються у сумісному звучанні, внаслідок чого тріо перетворюється на квінтет за участю віртуозно трактованих дерев’яних духових інструментів. Головною функцією tutti є виклад основної теми, тоді як роль ансамблів зводиться до насичення фактури віртуозним елементом.