ЕТИЧНІ КОДЕКСИ У СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract

Метою роботи є визначити особливості формування змісту етичних кодексів у професійній діяльності фахівців соціокультурної сфери в Україні. Методологія дослідження полягає у застосуванні діалектичного, аналі- тичного, порівняльного правознавства для виокремлення особливостей змісту етичних кодексів у професійній діяльності фахівців соціокультурної сфери; функціонально-інструментальний – дослідження ролі та впливу етич- них кодексів на розвиток саморегулювання у соціокультурній сфері. Наукова новизна полягає у тому, що уперше досліджено особливості змісту та роль етичних кодексів у професійній діяльності фахівців соціокультурної сфери в Україні. Висновки. У результаті дослідження, зроблено висновок, етичні кодекси у соціокультурній сфері – це нормативна форма саморегулювання культури, яка визначається професійними спілками у межах їх спільного бачення та законодавства. Етичні кодекси у соціокультурній сфері насамперед мають відповідати стандартам міжнародних договорів та національного законодавства. Встановлено, що ухвалення етичних кодексів певною спільнотою у соціокультурній сфері є важливим цивілізаційним кроком та фактором стандартизації і водночас недопущення порушення права на творчу діяльність. Визначено, що етичні кодекси у соціокультурній сфері вклю- чають питання: поваги до моральних норм та цінностей суспільства; взаємовідносин з органами державної влади та міжнародними організаціями; етичні принципи діяльності на засадах чесності, відповідального ставлення до професії; запобігання шкоді та підтримку репутації професії; високі стандарти моральності фахівця та особистої відповідальності за дотримання узятих на себе зобов‘язань; підвищення професійної кваліфікації; не конфліктно- сті у межах професії та ззовні; запобігання конфлікту інтересів; недопущення порушення професійних етичних кодексів тощо.