КУЛЬТУРНІ КОДИ І МИСТЕЦЬКА КОМУНІКАЦІЯ ДІЯЧІВ УКРАЇНСЬКОГО ТЕАТРУ КІНЦЯ XIX‒ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ

Abstract

Мета статті полягає у висвітленні мистецької комунікації діячів українського театру, розкриття їхніх ідей, творчих задумів, світоглядних позицій, бачення розвитку і становлення українського театру на чолі з М. Кропив- ницьким. Закцентовано увагу на листуваннях Марка Кропивницького з культурно-громадськими діячами. Зокрема вболівання за долю театру, важливість його для народного просвітництва і загалом для розбудови національної свідомості. Методологія дослідження полягає у використанні методів аналізу, синтезу, узагальнення, а також історичного і системного підходів, завдяки яким визначено культурні коди комунікації митців та окреслено історію становлення українського театру кінця XIX‒ початку XX ст. Наукова новизна полягає у виявленні в результаті мистецької комунікації театральних діячів впливу культурного та просвітницького процесу в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. на становлення і формування українського театру, його провідних акторів і керівників; досліджено  й  позиціоновано  організаційну  діяльність  Марка  Кропивницького   та   його   однодумців   (І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського, М. Старицького, М. Садовського, М.Заньковецької) в галузі театру; обґрунтовано засадничі ідеї Бориса Грінченка у діалозі з Марком Кропивницьким у розвитку театру кінця ХІХ – початку ХХ ст. на Наддніпрян- ській Україні. Вперше досліджено і представлено культурну комунікацію діячів мистецтва, зокрема театрального. Висновки. З‘ясовано культурні коди мистецької комунікації діячів українського театру кінця XIX‒ початку XX сто- літь, зокрема роль Марка  Кропивницького у розбудові  українського театру та обставини за яких став можли-   вий / необхідний театр; розкрито роль театру для освіти простих людей; досліджено епістолярно-театральний діалог знакових постатей окресленої доби, проаналізовано твори українських драматургів означеного періоду.