ЗМІНИ ПІДХОДІВ ДО АДМІНІСТРУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ КИЄВО- МЕЖИГІРСЬКОЇ ФАЯНСОВОЇ ФАБРИКИ ВПРОДОВЖ ХІХ СТОЛІТТЯ

Abstract

Мета – охарактеризувати специфіку управління художньо-виробничою частиною Києво-Межигірської фа- янсової фабрики та накреслити лінію розвитку виробництва у зв‘язку із цим. Методологія дослідження включає поєднання історико-хронологічного підходу, історико-культурного, аксіологічного та методу припущень, що дозво- ляють спробувати вибудувати лінію мистецького менеджменту Києво-Межигірської фаянсової фабрики впродовж 1798 – 1876 рр. Наукова новизна полягає в осмисленні векторів впливу на розвиток виробництва особистостей директорів та головних майстрів, частина з яких була художниками або інженерами. Висновки. Директори та го- ловні майстри Києво-Межигірської фаянсової фабрики впродовж 1798 – 1874/1876 рр. формували лінію розвитку виробничої частини підприємства наступним чином: у період підпорядкування Києву (1798 – 1822 рр.) – відповід- но до вказівок Київського магістрату (сучасною мовою – мерії) та Київського генерал-губернатора й згідно власних знань щодо художньої специфіки з виготовлення промислового фаянсу й фарфору; у добу підпорядкування Кабі- нету його імператорської величності у Санкт-Петербурзі (еквіваленту Кабінету міністрів, від 1822 по 1858 рр.) – відповідно до розпоряджень особисто імператора (від Павла І, Олександра І, Миколи І до Олександра ІІ) та його Кабінету, при якому призначався Управляючий імператорськими заводами, часто в цей період на місці керували директори з інженерів і так званих гірських кондукторів; в останній період діяльності (1858 – 1874/1876 рр.) підпо- рядкування лишилося тим самим, що й у попередній час, однак де-факто керували орендарі та власники (насам- перед, брати М. О. та В. О. Барські і їх головний майстер Карл Петер, та М. В. Говоров, про художню частину яко- го нічого не відомо).